Токсикодермія
Токсикодермія (toxicodermia) – розповсюджене запалення шкіри, яке розвивається під дією подразника через дихальні шляхи, шлунково-кишковий тракт, при введенні в вену, під шкіру чи в м’яз. Кількість екзот і ендогенних подразників алерготоксичної дії збільшується в зв’язку з розвитком промисловості (підприємства побутової хімії, фармацевтичної, харчової промисловості). Більшу групу складають лікарські препарати, похідні хініна, новокаїна і його аналоги, антигістамінні препарати, вітаміни В1, В6, В12.
Медикаментозні дерматити можуть бути простими вплив на шкіру більших концентрацій саліцилової кислоти, перманганата калія) і алергічними (але частіше виникають токсикодермії (при введенні медикаментів п/ш, в/м, в/в). Медикаментозний дерматит може бути фіксований, завжди при прийомі медикамента розвиватися на один і тих самих місцях. При токсикодермії висипка розміщується симетрично. І таких хворих відмічають висип у вигляді численних яскраво-червоних, округлих, обмежених плям величиною до нігтя, локалізуються на розгинальних поверхнях кінцівок, грудях, животі. Плями зливаються і сильно сверблять. Перебіг тривалий (тижні, місяці).
Саліцилові препарати (саліпірин, аспірин) спричиняють висипання: еритематозно – набряклі плями, пухирі, пустули, петехії. Зникнення їх супроводиться лущенням.
Від хініну та його похідних – еритематозні плями типу скарлатинової екзантеми або пухирі типу кропив’янки. Надмірний висип супроводиться гарячкою, підвищенням температури до 39оС, розлади ШКТ головним болем, безсоння, сверблячка.
Сульфаніламідні препарати спричиняють у чутливих людей висип на шкірі, слизових рота, статевих органах у вигляді окреслених яскраво-червоних набряках плям з темнішим центром, на фоні якого утворюються пухирі, які супроводяться болем.
Антибіотики (пеніцилін, стрептоміцин) – спричиняють поширений гострий висип з запаленим синюшно-червоним центром і яскраво-червоним обвідком завширшки 2-3 мм. Іноді в центрі розміщується пухир величиною від горошини до голубиного яйця. Локалізується на тулубі, кінцівках, нерідко навколо анального отвору.
Токсикоз-алергічний дерматит, викликаний бромом і йодом може проявлятися у вигляді вугрів, а від прийому амідонірина – у вигляді фіксованих на одному і тому самому місці різко ограничених набряко-еритематозних участі в буровато-червоного або фіолетового-синюшного кольору (фіксована лікарська еритема).
Діагноз ґрунтується на даних анамнезу та клінічній картині. Допомагає лабораторне обстеження з допомогою серологічних проб і алергологічних методів.
Лікування: Негайно припинити застосування лікарських речовин. Десенсибілізуюча терапія в/в 10% р-ну хлористого кальцію або 20% гіпосульфату натрію по 120 мл щоденно (10-20) вливань. Сечогінні, проносні, надмірне пиття.
Токсичний епідермальний некроз – синдром Лайелла. Описаний англійським дерматологом Lyell в 1956 р. на основі спостережень 4 хворих з тяжким загальним станом і бульозним пораженням шкірного покриву і слизових оболонок, подібним з опіковою хворобою ІІ степеня. До кінця 70-х років в світовій літературі було описано більше 300 спостережень цієї хвороби, яка в останні роки має тенденцію до частих випадків в усіх вікових групах населення.
Частіше всього захворювання виникає після прийому сульфаніламідних, піразонових (анальгін), саліцилових препаратів, антибіотиків, барбітуратів, аміназина, противотуберкульозних препаратів. Описані випадки синдрома Лайелла солями золота, фенолфталеїном.
Крім токсико-алергічного впливу лікарств, в розвитку захворювання важливе значення мають хронічні вогнища інфекції (холецистит, тонзиліт, гайморит, синусит, флебіт).
Клініка: Протікання синдрома Лайелла має 4 фази: продрамальну, еруптивну, кризиса, фазу виздоровляння. Захворювання виникає через 10-20 днів, а іноді через 10 годин після прийому лікарського препарату. Розвивається гостро, раптово і скоро прогресує. Лише при легкому перебігу хвороби може розвиватися поступово на протязі 2-3 днів.
Продромальна фаза характеризується підвищенням температури до 38оС, ознобом, серцебиттям, загальною слабістю, безсонницею, головною і м’язево-судинними болями, тошнотою, рвотою, поносом, біль в області рота.Дальше виникає еруптивна фаза, характеризується пораженням різних участків шкірного покрива, складок. Появляються висипання у вигляді еритматозних, пухирчастих, везикульозних, папульозних, петехіальних елементів, які зливаються між собою. Скоро на еритематозному фоні виникають великі пухирі, як долоня з прозорим серозним наповненням. Пухирі легко розриваються і утворюються великі зливні мокнучі ерозії яскраво-червоного кольору. Кругом пухирів і навіть далеко різко позитивний симптом Нікольського: епідерміс при найменшому дотику легко відторгається і піднімається. Клінічна картина подібна з дифузним опіком ІІ степеня. Можливі відторгнення нігтьових пластинок і дифузне випадіння волосся на голові. Одночасно відмічаються зміни зі сторони верхніх дихальних шляхів, ШКТ, очей. Появляється світлобоязнь, помутніння роговиці, втрата зору. Загальний стан різко погіршується tо підвищується до 39о-40оС, виражений больовий синдром.