Такт і безтактність в стосунках медичних працівників

Ще одне стисле визначення біоетики може бути таким - це дослідження проблеми прав людини в сучасній медицині. Оскільки захист, гарантії прав людини - це не тільки теоре-тичне питання, але і практичне, в міру розвитку біоетики йде процес її інституціоналізації, тобто формування особливих суспільних установ, покликаних забезпечити захист прав лю¬дини в умовах сучасної медицини. Мова йде насамперед про етичні комітети, які здійснюють контрольні, консультативні функції при проведенні сучасних медико-біологічних дослід¬жень, аналіз конкретних морально-етичних колізій, що вини¬кають у сучасній клінічній практиці і т.д.

Основними принципами медичної етики є:

- принцип гуманності, поваги людської гідності особистості;

- принцип поваги моральної автономії особистості;

- принцип благодійності;

- принцип справедливості.

4. Права пацієнтів та важливість їх тактовного дотримання зі сторони медичного персоналуПацієнти мають право на повну інформацію про своє здо¬ров'я, про всі аспекти запропонованих або проведених медич¬них втручань.

У Законі спеціально підкреслюється, що пацієнт має пра¬во на інформацію про ризик, який супроводжує медичне втру¬чання і про наявні в арсеналі сучасної медицини альтерна¬тивні підходи. Тут говориться, що пацієнт має право на знайо¬мство з медичною документацією, що відображає його здоров'я, а також на надання йому копій медичних документів (якщо це не зачіпає ще чиїсь інтереси).

Інформація може бути прихована від пацієнта тільки у виняткових випадках, коли є обґрунтована причина вважати, що ця інформація, не виключаючи якого-небудь позитивного результату, нанесе пацієнту серйозної шкоди.

При поступленні в заклади охорони здоров'я пацієнт пови¬нен одержати відомості про особу і професійний статус осіб, які надають медичну допомогу, доглядають за ним, та про правила заведеного порядку, які він буде виконувати під час свого перебування і лікування.

Кожен пацієнт має право отримати таку медичну допомо¬гу, яка б відповідала його потребам. Пацієнт має право виби¬рати і міняти свого особистого лікаря або іншу особу, яка на¬дає допомогу, або медичний заклад.

Пацієнт має право відмовитися чи проявляти вагання щодо медичного втручання. Коли пацієнт нездатний висловити свою волю, а медичне втручання потрібно провести терміново, можна допустити, що пацієнт згоден на його проведення, за винят¬ком випадків, коли очевидно із поперднього волевияву, що в даній ситуації згоди не було б одержано.

З часів Гіппократа медичні працівники дава¬ли обіцянку берегти таємниці, довірені їм хворими. Авіценна говорив: "Оберігай таємницю від усіх, які розпитують, поло¬нянка твоя - твоя таємниця, якщо ти зберіг її, і ти бранець її, якщо вона розкрита".

У "Женевській декларації" ВМА (1948, 1968, 1983, 1994 pp.) говориться: " . урочисто клянуся . берегти довірені мені таємниці, навіть після смерті пацієнта".

З етичної точки зору поняття "медична таємниця" є: по-перше, підтвердженням принципу поваги до пацієнта, поваги його людської гідності, його законних прав, його особливого права на конфіденційність; по-друге, поширенням принципу неспричинення шкоди на всі сторони життєдіяльності, способу життя пацієнта, його добробуту, якому може завдати шкоди розголошення медичним працівником конфіденційної фахової інформації. На жаль, розголошення фахових таємниць часто відбувається через балакучість медиків. Тому вже зі студен¬тських років майбутні медичні працівники повинні привчити себе до особливої моральної дисципліни в поводженні з фахо¬вою інформацією. Це така ж важлива фахова риса, як і науко¬ва підготовка і мануальна техніка. Висловлюючись старомодно про медичного працівника, який допустив розголошення фа¬хової таємниці, варто говорити як про клятвопорушника.