Сновидіння — сенс чи марення?
Сон є фізіологічною потребою організму. Відповід¬но до вчення В.П. Павлова, сон — це глибоке охоронне гальму¬вання, що вберігає нас від перевтоми і виснаження нервових, клітин. Він охоплює великі півкулі, середній і проміжний мозок. Під час сну в організмі відбувається ряд змін. Різко розслаблю¬ються м'язи, їхній тонус знижується. У сплячої людини втрачаєть¬ся зв'язок з навколишнім середовищем. Органи почуттів пере¬стають сприймати звичайні подразники. Дихання стає більш рідким і глибоким, робота серця, температура тіла трохи зни¬жуються і т.д.
Протягом усього періоду сну глибина його міняється. Найбільш глибокий сон буває в перші 1—2 години, потім три¬ває спокійний сон і, нарешті, пробудження. У деяких людей сон знову стає глибоким на 6—7-й годині. Дорослі люди сплять 7—8 годин на добу, немовлята — 20 годин, потім тривалість сну в дітей поступово знижується й у віці 4—10 років становить 10 годин.
При недосипанні людина втрачає працездатність. Тому важ¬ливо, щоб під час сну організм одержував найповніший відпочи¬нок. Для цього необхідно лягати спати в той же час, усувати яс¬краве світло, провітрювати кімнату і т. д.
7—8-годинний сон складається з 4—5 циклів, що законо¬мірно змінюють один одного, кожний з яких включає фазу повільного і фазу швидкого сну. Під час повільного сну, що розвивається відразу після засинання, спостерігається змен¬шення частоти пульсу, дихання, розслаблення м'язів, знижен¬ня обміну речовин і температури тіла. Під час швидкого сну, що настає через 1—1,5 години повільного сну і триває 10-5 хвилин, активізується діяльність внутрішніх органів. При¬скорюється подих, підсилюється робота серця, підвищується обмін речовин, на тлі загального розслаблення м'язів виника¬ють скорочення окремих м'язових груп, під закритими повіка¬ми відбувається швидкий рух очей. Ті, хто спить, бачать яск¬раві сновидіння.
Крім нормального добового сну, розрізняють сезонний сон гілячки ведмедів, їжаків та інших тварин), наркотичний, який під дією наркотиків (морфію, хлороформу, ефіру, алкоголю і т.д.), гіпнотичний і, нарешті, патологічний. Патологічний сон настає як порушення діяльності центрально-нервово? системи, спричинене тривалою зміною кровообігу, і руйнуванням деяких ділянок мозку. Такий сон, як правило, дні, тижні, місяці, а іноді й роки.
Засинанню організму сприяє монотонна мова, тиха музика, тиша, темрява, тепло. При частковому сні деякі пункти кори залишаються вільними від гальмування: миші міцно спить при шумі, але її будить найменший шерех глини, солдати сплять при гуркоті гармат і навіть на марші, і негайно реагують на накази командира. Сон знижує збудливість нервової системи, а отже, і відновлює її функції.
Фізіологічне значення сну В. П. Павлов бачив у його захисній ролі. В основі сну лежить іррадірований (широкоохоплюючий) на корі гальмовий процес, що захоплює і найближчі підкіркові відділи, тобто він поширюється на всю масу півкуль і відділи головного мозку, які лежать нижче. Таким чином, сон — захисне пристосування організму, що охороняє мозок від шкідливих наслідків стомлення.
За допомогою ряду прийомів, зберігши одну збуджену ділян¬ку, у людини можна викликати штучне гальмування в корі голов¬ного мозку (сноподібний стан). Такий стан називають гіпнозом. Сновидіння — нормальна психічна діяльність мозку. У ній відбиваються усвідомлювані та неусвідомлювані людиною про¬цеси, які за своїм змістом пов'язані з явищами зовнішнього світу і фізіологічними процесами організму.
Під час активності людини в мозку переважають процеси збудження, а при гальмуванні всіх ділянок кори розвивається повний глибокий сон. При такому сні не буває ніяких сновидінь. У випадку неповного гальмування окремі незагальмовані моз¬кові клітини і ділянки кори вступають між собою в різні взає¬модії. На відміну від нормальних зв'язків у період активності вони характеризуються химерністю.
Чи є сновидіння просто ілюзіями або ж вони відбивають якісь значимі асоціації ідей? З того часу як філософи почали міркувати на цю тему, завжди існували прихильники обох то¬чок зору. Наступна фраза з «Республіки» Платона цілком могла б належати Зиґмундові Фрейдові: « .фактично в кожного з нас, навіть у тих, хто у великій пошані, є жахливі, злі й протизаконні бажання, що виявляються в сновидіннях». Аристотель, навпаки, бачив у сновидіннях лише залишки почуттєвих вражень, що виникають випадково, як «такі завихрення, що часто можна бачити на річці . то з незмінним малюнком, а то вони розді-ляються й утворюють нові форми, зіштовхуючись з якою-не-будь перешкодою».У цьому уривку Аристотель пропонує теорію, що пояснює при¬роду сновидінь. Наукова школа психології минулого століття ви¬являла дуже мало інтересу до вивчення сновидінь. Німецький учений і філософ Фехнер зневажливо писав, що «у сновидінні психологічна активність ніби переміщається з мозку розумної людини в мозок дурня». Сновидіння розглядалися як наслідки почуттєвих вражень, отриманих в активному стані та як резуль-тат змін пози тіла під час сну. Цікаво сьогодні читати опис дослідів Морі, зроблених Фрейдом.