Спостереження та догляд за органами дихання
Не меншу увагу у хворих хірургічно¬го профілю, особливо у перед- та післяопераційний періоди, слід при¬діляти станові дихального апарату. Ос¬новними симптомами розладів з боку органів дихання є задишка, кашель, біль у грудній клітці, кровохаркання. Нормальна частота дихальних рухів до¬рівнює 14—20 за 1 хв. Рахувати її тре¬ба, поклавши руку на грудну клітку хво¬рого. Під задишкою розуміють зміну частоти, глибини, ритму дихання.
Задишка виникає внаслідок дефіциту в крові кисню. Вона буває при гіпок¬сії різної етіології (захворювання легень, серцево-судинної системи, підвищення температури тіла, інтоксикація тощо). Частота дихальних рухів у разі задишки може досягати 30—50 за 1 хв.
Розлади дихання можуть проявляти¬ся і ядухою, яка виникає іноді в після¬операційний період. Ядуха — це рап¬товий приступ сильної задишки.
Допомога хворому з явищами ядухи полягає передусім у звільненні його від одягу, що стискає грудну клітку і верхні дихальні шляхи, забезпеченні достат¬нього доступу повітря, диханні киснем, наданні положення напівсидячи.
Частим явищем, яке вказує на по¬рушення в дихальних шляхах, є ка¬шель. Причиною його можуть бути по¬дразнення слизової оболонки трахеї, бронхів, ураження плеври.
Кашель буває сухим і вологим, з виділенням харкотиння. Останнє може бути слизистим, гнійним, кров'янис¬тим — залежно від виду патологічного процесу. Так, при раку легень харко¬тиння містить прожилки крові (за ти¬пом малинового желе). При гострому абсцесі легень воно густе, гнійне, з неприємним запахом, після відстою¬вання ділиться на три шари: нижній — густий гній, середній — каламутна ріди¬на, верхній — слизисто-піниста маса. При гангрені легень харкотиння має смердючий запах, водянисте, сіро-ко¬ричневого кольору, з ділянками некро-тизованої легеневої тканини. Кількість харкотиння, яке виділяється за добу, може бути різним: від 50— 100 мл до 2000 мл. Характер харкотиння має важ¬ливе значення для діагностики захворю¬вань, а тому його треба збирати в спе-ціальну закриту плювальницю.
За патологічних станів органів ди¬хання і серцево-судинної системи в пе¬редопераційний період треба ретельно обстежити хворого, після чого провес¬ти відповідну корекцію. Шляхом спіро¬метрії вимірюють форсований об'єм видиху за 1 с та форсовану життє-здатність. Визначають парціальний тиск кисню і вуглецю в арте¬ріальній та венозній крові, насичення артеріальної і венозної крові киснем (у нормі — 12—15 кПа, — 4,4—6,1 кПа, насичення артеріальної крові киснем — 80—90 %, венозної — 40—50 %), показники кислотно-ос¬новного стану.
З метою корекції встановлених роз¬ладів за кілька діб до операції хворим внутрішньовенне вводять 40 % розчин глюкози (20 мл), 10 % розчин кислоти аскорбінової (2—3 мл), підшкірно—сер¬цеві препарати (камфора, кордіамін), відхаркувальні і такі, що вгамовують ка¬шель, препарати, бронходилататори. Іноді (у разі зеленого і смердючого хар¬котиння) показана передопераційна ан-тибіотикотерапія. Всі перераховані за¬соби підвищують тонус організму, змен¬шують застій у малому колі кровообігу і тим самим є доброю профілактикою післяопераційних ускладнень.
У разі хронічних захворювань верхніх дихальних шляхів (трахеїт, бронхіт) або легень (хронічна пневмонія, пневмо¬склероз, емфізема легень) потрібна пе¬редопераційна підготовка дихального апарату. З метою поліпшення газообмі¬ну хворому протягом кількох діб реко¬мендують дихальну гімнастику.Окремим хворим за одну-дві доби до операції по¬казане прикладання банок, гірчич¬ників. Особливу увагу треба приділяти курцям. Щонайменше за 2—3 тюк до операції їм треба заборонити курити.
До операціїтреба навчити хворого "ди¬хальному режиму" в післяопераційний період: як хворий повинен дихати після операції, виконувати дихальну гімнас¬тику, відкашлювали харкотиння тощо.
У післяопераційний період може погіршитися вентиляція легень. Інга¬ляційні наркотичні речовини посилю¬ють бронхіальні виділення, зменшують еластичність легеневої тканини, біль у рані, особливо після операцій на груд¬ній клітці і животі. Седативні засоби погіршують вентиляцію легень.
З метою профілактики післяопера¬ційних легеневих ускладнень вже на на¬ступну добу після операції хворому тре¬ба надати положення напівсидячи. Велику увагу треба приділити ліку¬вальній фізкультурі і дихальній гімнас¬тиці. Перші кілька діб після операції хворий повинен періодично дихати зво¬ложеним киснем. Потреба у кисневій терапії регулюється показником . Рекомендують гірчичники, банки, інгаляції розчину натрію гідрокарбона¬ту, гідрокортизону, еуфіліну 1—2 рази на добу. У деяких випадках показана ан-тибіотикотерапія.