Спостереження та догляд за хворими з пошкодженням опорно-рухового апарату
У загальнохірургічному відділенні завжди перебуває на лікуванні кілька хво¬рих із захворюваннями опорно-рухового апарату. Частіше це люди, яких госпіта¬лізують в екстреному порядку з перелома¬ми кісток або вивихами у суглобах, тяж¬кохворі, які вимагають спеціального лі¬кування і особливого догляду. У більшості випадків це лежачі хворі, які перебувають на витяганні, або з фіксованими гіпсо¬вими пов'язками кінцівками.
Догляд за травматологічними хвори¬ми має низку особливостей. Персонал, який доглядає за цими хворими, пови¬нен знати динаміку патологічного про¬цесу, точно знати, яка кістка пошкод¬жена, відкритий перелом чи закритий, який стан судин і нервів кінцівки після травми, чи немає порушення крово¬обігу в кінцівці, яка операція проведе¬на і під яким знеболенням.
Хворих із переломами хребетного стовпа або таза кладуть на щит (частіше дерев'яний), яким прикривають сітку ліжка. Він повинен бути гладеньким, без щілин і тріщин. Перед користуван¬ням щит треба продезінфікувати (обли¬ти окропом, обприскати дезінфікую-чим розчином або обсипати порош¬ком). На щит кладуть тонкий матрац і прикривають його простирадлом, під яке іноді підстелюють клейонку. Ос¬кільки такі хворі тривалий час лежать нерухомо, треба стежити за тим, аби не утворювалися складки на прости¬радлі, які тиснуть на шкіру.
Часто користуються приставками до ліжка, на які кладуть травмовану кінцівку.
При переломі шийного відділу хребта здійснюють витягування за голову спе¬ціальною петлею (Гліссона) зі щільної тканини або шкіри. Її кріплять пряж¬ками і ремінцями до потилиці й підбо¬ріддя. До петлі прив'язують шнурок, який перекидають через блок, і до ньо¬го підвішують тягар. Для противаги головний кінець ліжка дещо підніма¬ють. На час годування хворого пере¬дню частину петлі розпускають, аби він міг пережовувати їжу.
При переломі стегнової або велико¬гомілкової кістки часто використовують скелетне (в поєднанні з лейкопластир-ним або клейоловим) витягання. Кін¬цівку кладуть на спеціальну шину у зіг-неному в кульшовому і колінному суг¬лобах положенні. У разі скелетного ви¬тягання користуються шпицею, про¬веденою в стерильних умовах через над-виростки стегнової кістки або гор-бистість великогомілкової, у разі лей-копластирного — смугами лейкоплас-тиру, приклеєними до шкіри у вигляді петлі, а у разі клейолового — смужка¬ми м'якої фланелі або бумазеї, які фіксують до шкіри клейолом. /
За будь-якого методу витягання тре¬ба стежити за станом наклейок, поло¬женням кінцівки, вибором тягаря, кістками, що виступають (можливість пролежнів), положенням шпиці.
Одним із найпоширеніших методів лікування при переломі кісток є накла¬дання гіпсової пов'язки. Для цього використовують гіпс, який під час змішування з водою перетворюється на масу, що твердне через 5—7 хв. Цю вла¬стивість гіпсу використовують для ви¬готовлення гіпсових бинтів, якими іммобілізують кінцівки.
Перед накладанням гіпсової пов'яз¬ки кісткові виступи захищають ватни¬ми прокладками. Треба пам'ятати, що з часом вони можуть зміститися і тис¬нути на м'які тканини, спричинюючи біль, а з часом — і пролежні.
Іноді у таких випадках розрізують гіпсову пов'язку і розсувають її краї до зникнення болю.
Особливої уваги потребують хворі у перші години після накладання гіпсо¬вої пов'язки, оскільки можуть розви¬нутися такі ускладнення, як стискання кровоносних судин і нервів. Нехтуван¬ня цим може призвести до паралічу, парезу, змертвіння дистальних відділів кінцівки. Туго накладена пов'язка може спричинити пролежні, некроз тканин, аж до гангрени. Для запобігання цим ускладненням треба уважно прислухо-вуватися до скарг хворого (біль у кінцівці, відчуття повзання мурашок, мерзлякуватість), спостерігати за дис¬тальними відділами кінцівки (пальця¬ми), які повинні бути відкритими. Поява болю, збліднення і охолонення пальців або їх синюшність — сигнал про те, що треба негайно розрізати гіпсову пов'язку і усунути причину появи ускладнення.
Кінцівка з накладеною на неї гіпсо¬вою пов'язкою повинна бути трохи піднятою, щоб не було застійних явищ. Верхні кінцівки треба підвішувати.
У разі відкритих переломів і ран, на які накладено вікончасту гіпсову пов'яз¬ку, треба стежити за температурою тіла, появою болю в ділянці рани, картиною крові. Якщо на третю-четверту добу підвищилася температура тіла, з'явив¬ся біль, потрібен контроль рани.