Спостереження та догляд за хворими після операцій на голові, обличчі та шиї

Детальні принципи догляду за ней¬рохірургічними хворими викладено в підручниках з нейрохірургії.

Догляд за хворими після операцій у ділянці обличчя (їх проводять переваж¬но під місцевим чи внутрішньовенним наркотичним знеболюванням), вико¬наних з приводу пухлин, травм та за¬пальних процесів, практично мало чим відрізняється від догляду за хворими після операцій на м'яких тканинах у інших ділянках тіла.Звертати проте потрібно увагу на виражений більшою мірою, ніж у інших ділянках тіла, набряк (травматич¬ний) тканин обличчя, який може про¬являтися звуженням щілини ока, аж до її повного закриття, та деяким обме¬женням ротового отвору.

У таких випадках медсестра повинна промивати око (його щілину та частко¬во кон'юнктивальний мішок) перева¬реною теплою водою чи стерильним теплим ізотонічним (0,9 %) розчином натрію хлориду. Це роблять кулькою із стерильної вати.

Після цих операцій, особливо з при¬

воду запальних процесів (карбункул губ, абсцедуючий фурункул), хворі по¬винні їсти лише рідкі та напіврідкі стра¬ви, менше говорити.

Операції в порожнині рота та рото¬вої частини глотки (щілини губ та підне¬біння, пухлини, кісти, видалення зубів, резекція щелепи, тонзилекто-мія, розтин заглоткових та метатонзи-лярних абсцесів тощо) складніші й не¬безпечніші, тому хворі потребують ре¬тельнішого догляду, насамперед щодо запобігання аспірації слини, крові, часток тканин у дихальні шляхи, адже це може призвести до асфіксії чи пнев¬монії та абсцесу легень тощо.

Операції з приводу вад піднебіння та злоякісних пухлин язика, мигда¬ликів, щелеп, остеомієліту щелепи виконують звичайно під наркозом, і тому в післяопераційний період, особ¬ливо в перші години його, треба не¬ухильно спостерігати за хворим у відділенні інтенсивної терапії та реа¬німації до виходу його зі стану наркозу.

Хворі повинні лежати горизонталь¬но без подушки з повернутою набік го¬ловою — для запобії-ання асфіксії язи¬ком чи блювотними масами. Під підбо¬ріддя та рот треба класти марлеву сер¬ветку або шматок вати для стікання сли¬ни з домішкою крові. Знеболювання після операції повинно бути повноцін¬ним, проте таким, що не пригнічує дихання (без опіатів). Хворі мають от¬римувати кисень через носовий катетер.

Пригнічення кашлю, салівації та секреції бронхіальних залоз важливе для нормального перебігу післяопераційно¬го періоду (створює спокій, поліпшує духання, зменшує ризик аспірації та асфіксії). Його досягають уведенням невеликих доз аміназину та атропіну сульфату.

Хворих, оперованих у ділянці порож¬нини рота під місцевим знеболюванням, відразу після операції кладуть набік, дещо нахиляють голову до грудей (для полегшення пасивного виділення сли¬ни та крові). Під підборіддя ставлять лоток, у який стікають слина та кров.

На другу добу після операції хворим, оперованим у ділянці порожнини рота, прополіскують останню 0,001 % розчи¬ном калію перманганату та протирають ватною кулькою, змоченою цим самим розчином, зуби. Пізніше полоскати рот можна перевареною водою з натрію гідрокарбонатом (1—2 % розчином).

Дітей грудного віку, оперованих з приводу щілин піднебіння та губ, годують природним шляхом мате¬ринським молоком (рідше) або через уведений через ніс у шлунок зонд мо-локом матері чи стерильною дитячою сумішшю.

Дорослих хворих годують або рідкою стерильною охолодженою до кімнатної температури їжею, або такою самою їжею через зонд (назогастральний).

Операції на шиї та її органах викону¬ють як під наркозом, так і під місцевим знеболюванням. Тому догляд за хвори¬ми дещо відрізняється і залежить від часу повного виходу хворих зі стану наркозу.

Головними у догляді за цими хво¬рими (незалежно від виду знеболюван¬ня) є забезпечення вільної прохідності дихальних шляхів, виявлення та своє¬часне усунення причин, що можуть зу¬мовити асфіксію, та достатнє забезпе¬чення хворих свіжим, багатим на ки¬сень повітрям.