Стан репродуктивного здоров’я населення в Україні

За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров"я, репродуктивне здоров"я - це стан повного фізичного, розумового і соціального благополуччя, а не просто відсутність хвороб репродуктивної системи або порушення її функцій. Таким чином, репродуктивне здоров"я означає можливість задовільного та безпечного сексуального життя, здатність до відтворення та можливості вирішувати, коли і як часто це робити.

Це, вочевидь, передбачає право чоловіків та жінок на інформацію та доступ до безпечних, ефективних, доступних за ціною та прийнятних методів планування сім"ї та інших обраних ними методів регулювання народжуваності, які не суперечать закону, а також право доступу до відповідних послуг з охорони здоров"я, які дають змогу жінці безпечно перенести вагітність, пологи і дають батькам найкращу можливість народити здорову дитину.

Відповідно до визначення репродуктивного здоров"я охорона репродуктивного здоров"я розглядається як сукупність методів, прийомів і послуг, які впливають на репродуктивне здоров"я та благополуччя шляхом запобігання та розв"язання проблем, що стосуються репродуктивного здоров"я. Основними проблемами репродуктивного здоров"я, розв"язання яких сприятиме його поліпшенню, є зниження соматичної, психічної та гінекологічної захворюваності, зокрема онкологічної захворюваності репродуктивної сфери, захворюваності на інфекції, які передаються статевим шляхом (ІПСШ), включаючи ВІЛ/СНІД, зменшення випадків безплідності, сприяння поширенню безпечного материнства, розвиток планування сім"ї насамперед як дієвої альтернативи абортам. Здоров"я жінки значною мірою визначається умовами її розвитку в утробі матері, в періоді новонародженості, дитинстві та у підлітковому віці. За статистичними даними, лише 6% дітей народжується практично здоровими. До того часу, коли дівчинка вступає в репродуктивний період, вона вже має низку захворювань. Підстави для прогнозів щодо здоров"я майбутніх поколінь дає аналіз стану здоров"я вагітних, умов виношування плоду та результатів їх впливу на здоров"я майбутньої дитини. Негативні явища у відтворенні населення відбуваються на тлі погіршення здоров"я вагітних.

Упродовж останніх десяти років частота анемій серед вагітних збільшилась майже в 2,3 раза, хвороб сечостатевої системи - в 2,7 раза та хвороб системи кровообігу - в 1,6 раза (табл. 1). Захворюваність щитовидної залози у вагітних жінок у 1992-2002 рр. збільшилась у 8,8 раза (2002 р.- 9,4), що значно підвищує ризик материнської та дитячої патології. Рівень соматичного і репродуктивного здоров"я до вагітності й ускладнення протягом вагітності зумовлюють високу частоту ускладнених пологів і зростання кількості оперативних втручань. Нормальні пологи становлять у середньому 32,4% випадків.

Частка ускладнених пологів серед їх загальної кількості підвищилась з 58,3% у 1992 р. до 68% у 2002 р. 8 Одним із найважливіших показників репродуктивного здоров"я, що впливає на демографічну ситуацію в країні, є невиношування вагітності, що стало актуальною проблемою вже протягом багатьох десятиліть, здебільшого як результат значного поширення абортів, захворювань, що передаються статевим шляхом, ендокринної патології та ін.

Таблиця 2. Частота невиношувань у 1992-2002 рр. (%)

1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002

Передчасні пологи 3,2 3,4 3,6 3,6 3,8 3,5 3,4 3,4 3,2 3,1 2,9

Спонтанні викидні 3,9 5,9 6,0 6,4 6,4 6,0 5,9 5,7 4,2 5,1 4,9Невиношування в акушерстві спричиняє цілу низку інших проблем репродуктивного здоров"я. В Україні частка невиношувань серед загальної кількості вагітностей підвищилась у 2002 р. і становить 7,8% (табл. 2). Більше 40-50% випадків захворювань та смертності новонароджених пов"язані або зумовлені передчасними пологами. Показники смертності та захворюваність у недоношених новонароджених набагато вищі, ніж у доношених (табл. 3). Таблиця 3. Порівняльна характеристика перинатальних репродуктивних втрат залежно від доношеності вагітності в 2002 р. Найменування показника Доношені і недоношені новонароджені Доношені новонароджені Недоношені новонароджені Перинатальна смертність (на 1000 народжених живими і мертвими) 8,3 5,1 79,7 Рання неонатальна смертність (на 1000 народжених живими) 3,8 2,3 40,0 Мертвонароджуваність (на 1000 народжених живими і мертвими) 4,5 2,8 41,3 Захворюваність новонароджених (на 1000 народжених живими) 271,0 245,4 864,9 Смертність новонароджених (на 1000 народжених живими) 2,6 1,4 28,4 Таблиця 1. Частота екстрагенітальних захворювань у вагітних жінок в Україні, 1992-2002 рр. (на 100 вагітностей) Захворювання 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 Захворювання системи кровообігу 4,0 4,4 4,7 5,0 5,4 5,8 6,4 5,4 5,8 6,2 6,5 Захворювання сечостатевої системи 5,8 6,5 7,2 7,6 8,1 9,2 10,4 11,4 12,8 14,1 15,5 Анемії 16,5 20,4 24,1 27,9 32,1 35,5 39,4 38,4 39,1 39,3 39 ,3 Стан репродуктивного здоров"я населення в Україні Сучасна загальноосвітня школа та репродуктивне здоров"я 9 Одним із найважливіших показників репродуктивного здоров"я є коефіцієнт дитячої смертності, який з 1989 по 1995 р. невпинно зростав, а протягом останніх п"яти років набув тенденції до зниження (рис. 1). Рис. 1. Коефіцієнти дитячої смертності в Україні (кількість померлих до 1 року на 1000 народжених живими) У 2002 р. він становив 10,3 на 1000 народжених живими, проте був значно вищим, ніж у розвинутих країнах (рис. 2). 10,3 7 7 6 6 6 6 6 5 5 4 024681012 Україна США Велика Британія Швеція Чехія Франція Норвегія Канада Фінляндія Німеччина Японія Рис. 2. Смертність немовлят (на 1000 народжених живими) у 10 країнах з її найнижчим рівнем в Україні 19,7 16,6 15,7 12,8 14,7 11,9 11,3 10,3 # ¬ ¬# -'%# ¬'& ¬'&# ¬'' ¬''# ¬ 10 Доведено, що близько 20-25% факторів, які впливають на дитячу смертність, мають суто медичний характер. Тому без радикального поліпшення соціальноекономічних умов зниження репродуктивних втрат вважається неможливим. Стан здоров"я сучасних дітей викликає стурбованість фахівців, адже негативною тенденцією останніх років є поширення показників захворюваності серед дітей України. У 2002 р. поширеність захворювань у дітей віком 0 - 14 років становила 1699,1 на 1000 дітей проти 1688,2 на 1000 дітей у 2001 р.; захворюваність - 1243,7 проти 1253,1 на 1000 дітей, тобто зазначені показники практично залишилися на рівні минулорічних. У структурі захворюваності дітей віком від - 0 до 14 років перше місце посідають хвороби органів дихання, на другому місці - інфекційні та паразитарні хвороби та хвороби шкіри та підшкірної клітковини; третє місце - хвороби органів травлення. У структурі захворюваності дітей 15-17 років перше місце займають хвороби органів дихання, на другому місці - хвороби шкіри та підшкірної клітковини, на третьому місці - травми та отруєння. Аналізуючи стан здоров"я дітей 0-14 років, слід зазначити, що їхня захворюваність щодо місця проживання теж має свої характерні особливості. Дитяче міське населення, яке перебуває на обліку лікувально-профілактичних закладів системи МОЗ, становить 66,3% усіх дітей. Діти, які проживають у сільській місцевості, становлять 33,7%. У структурі захворюваності дитячого міського та дитячого сільського населення на першому місці - хвороби органів дихання, на другому місці: у міського дитячого населення - деякі інфекційні та паразитарні хвороби, у сільського - хвороби шкіри та підшкірної клітковини - 5,9%, на третьому місці у міських дітей - хвороби шкіри та підшкірної клітковини, у сільських - хвороби органів травлення, на четвертому місці у міських дітей - хвороби травлення та травми і отруєння, у сільських - інфекційні та паразитарні хвороби, на п"ятому місці у міських та у сільських дітей - хвороби ока та придаткового апарату. Залишаються актуальними проблеми дитячої інвалідності в системі профілактичних заходів охорони здоров"я. Це зумовлено погіршенням стану здоров"я дитячого населення, зростанням рівня хронізації захворювань. В Україні на 1 січня 2003 р. налічувалось 143 055 дітей-інвалідів віком до 16 років, що становить 163,6 осіб на 10 тис. дітей відповідного віку. Вперше набули інвалідності за цей період 16 729 дітей (19,1 на 10 тис. дітей відповідного віку). Протягом останніх чотирьох років показник первинної інвалідності в Україні стабілізувався і набув тенденції до зниження, що вказує на ефективність упроваджуваних заходів реабілітації. Загальне здоров"я в усіх вікових групах, а особливо в підлітковому віці безпосередньо впливає на стан репродуктивної функції. У дівчаток-підлітків в Україні спостерігається велика кількість захворювань внутрішніх органів і їх щорічне зростання. Здоров"я підлітків істотно погіршилося внаслідок поширення захворювань сечостатевої системи, серцево-судинної системи, розладів менструацій, запалення придатків та анемій (табл. 4). Але найбільшою мірою в 1992-2002 рр. зросли анемії (у 5,6 раза). Стан репродуктивного здоров"я населення в Україні Сучасна загальноосвітня школа та репродуктивне здоров"я 11 Таблиця 4. Захворюваність у дівчаток-підлітків, 1992-2002 рр. Кількість випадків на 10 тис. дівчаток 15-17 років Захворювання 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 Усі захворювання 5592,9 6079,9 5850,6 6403,4 6243,7 7065,4 7664,2 8277,3 8370,7 8615,7 8434,8 Анемії 11,9 20,3 27,8 34,0 42,2 44,8 57,2 58,9 60 ,2 63,9 67,2 24,9 31,6 38,6 42,8 58,8 64,9 80,2 81,2 90,7 91,3 96,8 Розлади менструацій 81,7 103,4 105,1 120,9 136,1 159,3 197,6 218,4 228,8 243,3 262,9 Захворювання сечостатевої системи 272,6 343,9 372,0 447,4 525 ,7 609,8 708,2 747,5 780,4 827,7 835,6 Серцево-судинні захворювання 49,0 45,5 44,3 46,0 43,8 53,2 63,7 63,3 72,1 80,3 80,0 Розлад менструацій у підлітків трапляється значно частіше, ніж у дівчат і жінок дітородного віку (табл. 7), що робить дану вікову групу об"єктом особливої уваги, оскільки здоров"я дівчат-підлітків формує здоров"я жінок - майбутніх матерів. Таблиця 5. Частота порушень оваріально-менструального циклу у жінок у 1995-2002 рр. (на 1000 жінок) Вікові групи 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 Дівчатка 10-14 років 4,6 . . 6,8 2,9 10,2 11,9 13,7 Дівчата-підлітки 15-17 років 20,5 22,9 26,9 31,8 36,6 40,3 43,6 47,4 Жінки репродуктивного віку 9,2 10,16 11,1 12,01 12,9 8,9 14,9 15,8 Репродуктивне здоров"я жінок значною мірою залежить від загального стану здоров"я, яке сьогодні визначається передусім захворюваннями серцево-судинної системи і новоутвореннями. Масштаби втрат здоров"я, зумовлені зростанням цих захворювань, значні, а їх частота суттєво вища, ніж в економічно розвинутих країнах. Стан соматичного здоров"я впливає на перебіг та результати вагітності, а вагітність у свою чергу ускладнює екстрагенітальні захворювання. Гінекологічна захворюваність. Окрему проблему і загрозу для репродуктивного здоров"я жінок становлять запальні хвороби статевих органів. Частота цих патологій залишається високою і має стійку тенденцію до зростання: за період з 1992 по 2002 р. вона підвищилась у 1,4 раза (у 1992 р.- 90,4, у 2002 р.- 131,1 на 10 тис. жінок 18 років і старших). Близько 10% дівчат 15-17 років мають запальні хвороби статевих органів. Останніми роками частота сальпінгітів і оофоритів значно зросла (табл. 6), збільшилась поширеність хронічних запальних захворювань, причиною чого є насамперед збільшення кількості захворювань, які передаються статевим шляхом. Запальні захворювання статевих органів значно впливають на репродуктивне здоров"я як чинники підвищення ризику позаматкової вагітності, безпліддя, розладу менструацій, виникнення новоутворень. 12 Таблиця 6. Частота сальпінгітів і оофоритів у 1995-2002 рр. (на 1000 жінок) 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 Передчасні пологи 3,2 3,4 3,6 3,6 3,8 3,5 3,4 3,4 3,2 3,1 2,9 Спонтанні викидні 3,9 5,9 6,0 6,4 6,4 6,0 5,9 5,7 4,2 5,1 4,9 Спостерігається також значне зростання кількості захворювань, що передаються статевим шляхом (стани, зумовлені впливом мікроорганізмів, які передаються статевим шляхом), у дорослого населення. Захворюваність на гонорею до 1994 р. стабільно зростала і досягла 107,8 на 100 тис. населення (у чоловіків -146,9, у жінок - 74,0), після чого завдяки організованій просвітницькій роботі та зростанню доступності медичної допомоги намітилась тенденція до зниження: в 2002 р. показник захворюваності на гонорею становив 46,5 (у чоловіків -66,8, у жінок -29,1). Збільшення захворюваності на сифіліс серед дорослого населення, яке спостерігалось до з 1991 по 1996 рр. (у 1989 р. - 4,1, у 1996 р. - 158,0 на 100 тис. жінок), останніми роками суттєво знижується (в 2002 р. - 62,3). Цього вдалося домогтися також завдяки успішному впровадженню протягом п"яти років програми планування сім"ї. 16,9 32 63,5 112,6 144,8 142,5 134,8 111,5 91 ,3 74,8 62,3 0 20 40 60 80 100 120 140 160 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 Рис. 3. Поширеність сифілісу серед жінок в Україні, 1992-2002 р. (на 100 тис. жінок усіх вікових груп) Не менш шкідливий вплив останніми роками справляють інші інфекції, що передаються статевим шляхом: такі як трихомоніаз, хламідіоз, мікоплазмоз та ін., захворюваність на які зростає кожного року (в 2002 р. вона становила відповідно - 300,3, 61,5, 34,8 на 100 тис. всього населення). Зазначені інфекції можуть стати причиною безпліддя, невиношування вагітності, а також перинатального інфікування плоду з наступними вадами того розвитку. Тривалий перебіг цієї групи хвороб часто може призводити до безпліддя, а в подальшому - до онкогінекологічної патології. Стан репродуктивного здоров"я населення в Україні Сучасна загальноосвітня школа та репродуктивне здоров"я 13 Ситуація з ІПСШ, що склалася в Україні, створює умови для поширення ВІЛінфекції. До 1995 р., за визначенням ВООЗ, Україна належала до країн з низьким рівнем поширюваності цієї інфекції. Починаючи з 1995 р., відбувається надзвичайно швидке зростання кількості ВІЛ-інфікованих (табл. 7). За попередніми офіційними даними, на початок 2003 р. нараховувалось 52,7 тис. зареєстрованих ВІЛ-інфікованих громадян України. Більшість зареєстрованих випадків ВІЛ спостерігається у осіб 20- 29 років. ВІЛ-інфекція поширилась на всі області України. На початок 2003 р. 4278 осіб були зареєстровані як хворі на СНІД і 4260 осіб померли від СНІДу. Близько половини померлих мали вік 25-34 роки. Таблиця 7. Динаміка зареєстрованих випадків ВІЛ/СНІДу та чисельність померлих від СНІДу в Україні, 1987-2002 рр. (осіб) 1987- 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 Всього Загальна кількість випадків ВІЛ-інфекції 354 44 1499 5422 8934 8512 5830 6216 7009 8761 52659 Загальна кількість осіб, хворих на СНІД 24 13 45 146 193 400 586 648 868 1356 4278 Загальна кількість померлих від СНІДу 13 5 20 70 85 156 253 415 474 837 4260 Як відомо, зареєстровані випадки ВІЛ/СНІДу становлять лише незначну частину (приблизно 10-12%) фактичної кількості інфікованих. За даними серо-епідеміологічного моніторингу ВІЛ-інфекції, на початок 2003 р. загальна кількість діагностованих випадків ВІЛ-інфікування становила в Україні 64,2 тис. осіб. Швидко зростає чисельність ВІЛ-інфікованих дітей. На початок 2003 р. вона становила 2022 дитини. 327 611 388 537 150 720 242 320 409 199 686 819 997 1563 2022 1998 1999 2000 2001 2002 Кількість вагітних ВІЛ-інфіковані вагітні Рис. 4. ВІЛ-інфіковані вагітні, 1998-2002 рр. 1 000 000 100 000 10 000 1000 100 10 1 14 За статистичними даними, на початок 2003 р. в Україні нараховується ВІЛінфікованих дітей до 14 років - 4458, хворих на СНІД дітей - 144, померли від СНІДу 56 дітей. Останніми роками спостерігається надзвичайно несприятлива динаміка зростання кількості дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матерями. В 1996 р.- 92 новонароджених, 1997 р.- 196, 1998 р.- 379, 1999 р.- 545, 2000 р.- 730, 2001 р.- 957, 2002 - 1282. Збільшилась поширеність ВІЛ-інфекції серед підлітків і молоді. Профілактика захворювань, викликаних інфекціями, які передаються статевим шляхом, включаючи ВІЛ, сприяє не лише поліпшенню репродуктивного здоров"я жінок, зокрема, зниженню рівня їх безпліддя, а й зменшенню смертності новонароджених, спричиненої наявністю у матері інфекцій перинатального періоду, які є причиною виникнення у новонароджених вроджених вад, пневмоній, гіпотрофій, септичних захворювань. Значною проблемою репродуктивного здоров"я є онкологічна захворюваність жінок в Україні. Злоякісні новоутворення - одна з найважливіших медико-біологічних та соціально-економічних проблем. Захворюваність і смертність від раку стабільно зростають, ризик їх збільшується в зв"язку з несприятливою екологічною ситуацією та значним постарінням населення. В структурі онкологічної захворюваності жіночого населення перші 6 місць посідають рак молочної залози, шкіри, шлунка, тіла матки, шийки матки, яєчників. Середня частка хворих на рак жіночої репродуктивної сфери за останні п"ять років серед онкологічних хворих обох статей становила 18,6%, а серед онкохворих жінок - 38,2%. Тобто рак жіночих статевих органів і молочної залози мають одна з п"яти онкологічно хворих у першому випадку, або дві з п"яти онкохворих жінок у другому випадку. За причиною смертності злоякісні пухлини жіночих статевих органів посідають друге місце, а серед жінок працездатного віку - перше, що вказує на надзвичайну актуальність проблеми. Це зумовлено не тільки персональними факторами ризику (спадковість, порушення репродуктивної функції, паління, стресовий та малорухливий спосіб життя, зловживання алкоголем, надмірна вага), а й впливом зовнішніх чинників, передусім антропогенних. Прогноз розвитку нашого суспільства свідчить про подальше зростання антропогенного забруднення зовнішнього середовища канцерогенними речовинами внаслідок хімізації промисловості та сільського господарства, розвитку автотранспорту, поширення ядерної енергетики та впливу наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. В структурі онкологічної захворюваності жіночого населення рак молочної залози стабільно займає перше місце (далі рак шкіри, шлунку, тіла матки, шийки і яєчників). Аналізуючи рівень захворюваності на рак молочної залози за регіонами України, слід зазначити, що найбільш високим рівнем відзначаються південні та східні області, де розміщено багато канцерогеннонебезпечних виробництв металургійної та вугільної промисловості, енергетичного комплексу. Стан репродуктивного здоров"я населення в Україні Сучасна загальноосвітня школа та репродуктивне здоров"я 15 Важливим показником стану репродуктивного здоров"я є безпліддя. Причиною безпліддя у жінок у 80% випадків є аборт. Безпліддя нерідко є патологією подружньої пари. За даними вітчизняних і зарубіжних вчених, частота безпліддя становить від 10-15% до 18-20%, що можна розглядати як прямі репродуктивні втрати. Таблиця 8. Рівень небажаного безпліддя жінок і чоловіків в Україні, 1993-2002 рр. Найменування показника 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 Кількість безплідних жінок (осіб) 53908 45735 44224 39443 38138 36583 36454 38195 37044 36274 Поширеність безпліддя жінок (на 1000 жінок 15-49 років) 4,1 3,6 3,5 3,1 3,0 2,9 2,8 3,0 2,9 2,9 Кількість безплідних чоловіків (осіб) 4239 4079 4521 4030 4149 3491 3735 4630 4243 4354 Поширеність безпліддя чоловіків (на 1000 осіб 18-59 років) 0,30 0,30 0,30 0,29 0,30 0,25 0,27 0,3 0,31 0,33 Як свідчать дані табл. 8, показники офіційної статистики безпліддя не є високими. У той же час соціологічні обстеження (1999 р.) свідчать, що небажане безпліддя стосується 10-15% українських сімей. Оціночна кількість неплідних подружніх пар становить в Україні близько 1 млн. За даними соціологічного обстеження, репродуктивного здоров"я українських жінок безплідні жінки становлять 6,8% жінок дітородного віку. При детальнішому обстеженні жінок цього віку вимальовується реальніша цифра - 868 тис. безплідних пар через безпліддя жінки. Однією з найчастіших причин безпліддя є різного роду гормональні порушення, клінічними проявами яких є розлад менструацій. Частота цієї патології різна в різних вікових групах, але в кожній з них вона має тенденцію до зростання. Порушення менструацій у дівчаток 10-14 років становило в 2002 р. 13,7 на 1000 дівчаток, у дівчатпідлітків (15-17 років) - 47,4 і у жінок репродуктивного віку - 15,8 на 1000 жінок. У підлітків розлад менструацій трапляється втричі частіше, ніж у жінок репродуктивного віку. Безплідними, за даними статистики, стають 15-25% жінок із запальними хворобами статевих органів. У частини жінок з такою патологією безпліддя може настати безпосередньо після перенесеного запального процесу або внаслідок позаматкової вагітності. Таких випадків в Україні щорічно реєструється близько 15 тисяч, тобто 1 випадок на 1000 жінок репродуктивного віку. Перенесене оперативне втручання з цього приводу ще більше знижує ймовірність вагітності. Одним із найважливіших критеріїв, які характеризують репродуктивне здоров"я жінок, є материнська смертність. Показник материнської смертності є інтегрованим індикатором репродуктивного здоров"я жінок, який відображає не лише стан загального здоров"я, якість медичної допомоги вагітним і рівень організаційної 16 роботи родопомічних закладів, а й поєднану взаємодію цих чинників з економічними, екологічними, санітарно-культурними, соціально-гігієнічними та іншими чинниками. За останнє десятиріччя показник материнської смертності суттєво знизився (рис. 5). 14,7 14,3 14,0 12,8 12,8 11,9 11,3 10,3 0 2 4 6 8 10 12 14 16 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 Рис. 5. Динаміка материнської смертності в Україні (на 100 тис. народжених живими) Якщо на початку 90-х років мали місце коливання цього показника від 32,4 у 1990 р. до 39,7 на 100 тис. народжених живими у 1992 р., то, починаючи з 1995 р., показник материнської смертності набув тенденції до стабільного зниження. У 2002 р. він становив по Україні 21,8 на 100 тис. народжених живими. У 2002 р. померли 88 жінок. Основними чинниками материнських втрат є низький рівень репродуктивного здоров"я жінок до вагітності, високий рівень поширюваності абортів, що зумовлює ускладнення пологів. Збільшують материнські втрати і ранні пологи, яким притаманний підвищений ризик материнської смертності. За даними обстеження здоров"я жінки в Україні, в 1996 р. вони становили у віці до 18 років 6% усіх випадків материнських смертей. Тенденція до зниження материнських втрат в Україні спостерігається починаючи з 1995 р., однак вони залишаються в три-чотири рази вищими, ніж у західноєвропейських країнах (рис. 6). Досягнутий рівень материнської смертності ще далекий від орієнтовних показників ВООЗ для Європейського регіону (15 на 100 тис. народжених живими). 38 22.5 22 18 15 9 8 8 1 0 0 5 10 15 20 25 30 35 40 Росія Україна Білорусь Литва Угорщина Словаччина Польща Німеччина Греція Бельгія Рис. 6. Материнська смертність (на 100 тис. народжених живими) у 10 країнах з її найнижчим рівнем в Україні Стан репродуктивного здоров"я населення в Україні Сучасна загальноосвітня школа та репродуктивне здоров"я 17 Останніми роками кількість материнських втрат, пов"язаних з абортами, зменшилась, що слід розцінювати як позитивний результат втілення в практику охорони здоров"я програми планування сім"ї. У 2002 р. таких випадків було 13 проти 20 випадків у 2001 р. 82,5 77,6 73,2 66,7 61,2 56,5 52 44,7 39 36,7 32,1 27,2 25,8 0 10 20 30 40 50 60 70 80 90 1990 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 Рис.7. Динаміка показника абортів на 1000 жінок фертильного віку, 1990-2002 рр. Перелічені чинники, що формують стан репродуктивного здоров"я, менш значущі, ніж штучне переривання вагітності, яке завдає непоправної шкоди здоров"ю і в першу чергу репродуктивному. Саме аборти впливають на фертильність жінок, перебіг подальших вагітностей та пологів. Таблиця 9. Частота абортів в Україні, 1990-2002 рр. Роки Кількість абортів Абсолютна кількість абортів, включаючи міні-аборти На 1000 жінок 15-49 років На 100 вагітностей На 100 пологів На 100 народжених живими 1990 1 019 038 82,5 61,1 157 155 1991 957 022 77,6 60,1 151 152 1992 903 507 73,2 60,1 151 151 1993 833 452 66,8 60,1 151 149 1994 772 629 61,2 59,4 146 148 1995 715 692 56,5 59,2 145 145 1996 664 156 52,0 58,3 140 142 1997 571 479 44,7 56,4 129 129 1998 498 621 39,0 54,4 119 119 1999 468 803 36,7 54,8 121 126 2000 408 865 32,1 51,4 105 105 2001 346 432 27,3 48,1 93 92 2002 323 343 25,8 45,8 84 84 2002 у % до 1990 31,8 31,3 75,0 53,5 54,2 18 Незважаючи на те що рівень абортів суттєво знизився і така тенденція зберігалася в 2002 р., він залишається ще високим і продовжує значною мірою негативно впливати на стан репродуктивного здоров"я жінок . У 2002 р. зареєстровано 323,3 тис. абортів. На кожного малюка, народженого живим, припадає 0,8 випадків аборту. У 2002 р. зареєстровано 323 343 аборти по Україні, або 25,8 на 1000 жінок дітородного віку, 84,4 на 100 пологів (табл. 9). Порівняно з 1990 р. кількість абортів в Україні зменшилась на 695 695, або на 68,2%. У результаті підвищення доступності відповідних медичних послуг та поширення просвітницьких заходів серед населення частка кримінальних абортів серед нелегальних значно зменшилась: з 5,0 у 1991 р. до 0,3% у 2002 р. Слід відзначити збільшення частки штучних абортів за медичними та соціальними показаннями: з 1% у 1990 р. до 2,4 і 2,8% відповідно у 2001 і 2002 рр. Це пов"язано з різким зниженням рівня життя населення. Кількість спонтанних абортів також зменшується, але їх частка залишається майже стабільною. Ці аборти - одна із складових прямих репродуктивних втрат. Спостерігається несприятлива тенденція до підвищення кількості абортів у вперше вагітних, наслідком яких є високий ризик безпліддя. У 2002 р. порівняно з 1991 р. цей показник збільшився удвічі: у 1991 р.- 5,6%, у 2002 р.- 11,3 %. Серед дівчаток 10-14 років, що перервали вагітність, частка тих, що мали першу вагітність, зросла з 48,6% в 1991 р. до 92,9% - в 2002 р. і, відповідно, кількість випадків переривання наступних вагітностей зменшилася (табл. 10). Таблиця 10. Частка перших і наступних вагітностей, перерваних абортом, у дівчаток 10-14 років в Україні, 1991-2002 рр. (%) 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 Перші вагітності 48,6 62,3 89,1 87,3 94,3 91,0 90,1 94,0 93,0 92,3 93,1 92,9 Наступні вагітності 51,4 36,8 10,9 12,7 5,7 9,0 9,9 6,0 7,0 7,7 6,9 7,1 Серед загальної кількості абортів частота абортів за віком жінки у 2002 р. становила: у дівчат 10-14 років - 0,05%, 15-17 років - 2,5%, 18-34 роки - 80,5%, 35-49 років - 16,9%. Найвища частота абортів серед усіх їх видів була у віковій групі 18-34 роки. Частка абортів, що виконані за медичними та соціальними показаннями серед загальної кількості абортів, найвищою була в 2002 р. у групі до 14 років: - 47,6%, 15-17 років - 16,6%, 18-34 роки - 2,1%, 35-49 років - 1,5%. Причинами рішення про переривання вагітності в молодому дітородному віці здебільшого були матеріальне становище та проблеми з житлом. Незважаючи на це, ситуація з абортами останніми роками в ранньому віці значно поліпшилась. В 1991-2002 рр. кількість абортів у дівчаток до 14 років знизилась у 6,4 раза, проте в 2002 р. зареєстровано 170 таких випадків. У дівчат-підлітків 15-17 років кількість абортів порівняно з 1993 р. зменшилась у 4,2 раза і становила 8114 випадків. Стан репродуктивного здоров"я населення в Україні Сучасна загальноосвітня школа та репродуктивне здоров"я 19 Таблиця 11. Розподіл абортів за віковими групами Вікові групи До 14 років 15-17 років 18-34 років 35-49 років Роки Абс. На 1000 дівчат 10-14 років Абс. На 1000 жінок відп. віку Абс. На 1000 жінок відп. віку Абс. На 1000 жінок відп. віку 1991 1085 0,20 * * * * 173 888 34,4 1992 851 0,16 * * * * 167 622 33,1 1993 386 0,21 33 939 31,0 652 786 104,2 146 341 28,5 1994 316 0,17 24 163 22,3 612 328 98,4 135 822 25,5 1995 317 0,17 20 312 19,0 571 152 93,1 123 911 22,7 1996 311 0,17 19 099 17,7 528 586 87,5 116 160 20,5 1997 263 0,14 15 703 14,6 457 825 76,7 97 688 17,0 1998 236 0,12 12 901 11,9 394 214 66,7 91 270 15,7 1999 213 0,11 10 857 9,8 374 560 63,8 83 173 14,3 2000 170 0,09 9792 8,58 325 222 55,5 73 681 12,8 2001 173 0,10 8917 7,74 277 156 47,2 60 186 10,6 2002 170 0,10 8114 7,03 260 243 44,9 54 816 9,8 У структурі причин материнської смертності, якій можна було запобігти, аборти (як безпечні, так і небезпечні) і пов"язані з ними ускладнення забирають життя майже кожної сьомої жінки, що померла під час вагітності. У першу чергу це стосується жінок, які зробили аборт у позалікарняних умовах. Таких випадків у 2002 р. було 46,1%. Кількість померлих після аборту у 2002 р. становила 13 жінок., або 0,47 на 10 тис. абортів. Порівняно з 1990 р. кількість померлих після аборту зменшилась на 77,2%, чому сприяло зменшення кількості небажаних вагітностей, зумовлене розвитком планування сім"ї. Комплекс заходів, здійснених в Україні протягом останніх років щодо профілактики абортів, сприяв позитивним зрушенням у сфері репродуктивного здоров"я, зокрема, формуванню необхідних організаційних структур та призупиненню негативних процесів у сфері репродуктивного здоров"я і планування сім"ї: створено службу планування сім"ї; порівняно з 1995 р. збільшилась обізнаність населення про способи контрацепції та поширилось використання гормональних протизаплідних засобів з 2,7 до 10,8%; відбулось зниження кількості абортів в 2,2 раза, збільшилась обізнаність населення про способи контрацепції та відповідальне батьківство. Протягом 2002 р. також збережена тенденція до зниження рівня небажаної вагітності. Так, показник абортів у жінок дітородного віку по Україні навіть порівняно з 2001 р. знизився на 5,5%, у дівчаток-підлітків 15-17 років - на 9,1%. Проте, на превеликий жаль, в Україні ще мають місце аборти серед дівчаток (до 14 років). Серед пріоритетних державних завдань є недопустимість абортів у неповнолітніх, які вирішуються шляхом зазначених заходів. Аборт - це одна із головних причин розладу здоров"я в майбутньому жінки-матері, наслідками чого є 20 запальні хвороби статевих органів, порушення менструального циклу, невиношування вагітності, безпліддя, моральні збитки, що негативно відображається на міцності сімейних відносин. Причиною цього є ранні сексуальні стосунки з причини ще недостатньої просвітницької роботи з підлітками з питань безпечної статевої поведінки. За даними соціологічного дослідження, регулярним статевим життям живе 13,6 % 15-18-річних підлітків. 1,8% опитаних хлопців відповіли, що мають статеві стосунки з 11 років, з 13 років -9,7%, з 15 років - 30,9%. Більше 30% дівчаток до 14 років також мають регулярні статеві стосунки. Вік "сексуального дебюту" в Україні знижується, збільшується кількість статевих партнерів. Причин такої ситуації є декілька. Але передусім на свідомість та сексуальну поведінку підлітків впливає стрімкий розвиток технологій, особливо комунікаційних. Підлітки отримують великий обсяг інформації, дедалі більший вплив справляють зарубіжні видання, в тому числі з питань сексу. Проведені соціологічні дослідження засвідчили зниження середнього віку першого статевого контакту, підвищення сексуальної активності. З впровадженням служби планування сім"ї право населення на інформацію і освіту в цій галузі стало задовольнятись значно краще. Обізнаність населення про засоби контрацепції за результатами соціологічного дослідження: про презервативи поінформовані 99% населення, про ВМС - 95%, про гормональні контрацептиви - 90%, про сперміциди - 61%, про жіночу стерилізацію - 65%, про імплантанти - 19%. Збереження здоров"я населення в Україні виходить за рамки суто медичної проблематики і стає загальнодержавною, міжсекторальною проблемою, яка потребує вирішення на національному рівні. Сучасна ситуація стану здоров"я вимагає нових ефективних шляхів розв"язання проблем його збереження та поліпшення. Стратегія охорони репродуктивного здоров"я значною мірою залежить від формування пріоритету здорового способу життя, зменшення негативного впливу на здоров"я бідності та безпритульності. Органи та заклади охорони здоров"я матерів і дітей спрямували свою діяльність на виконання основних стратегічних державних та національних програм, заходів з окремих питань охорони здоров"я матерів і дітей, що найбільше впливають на основні показники здоров"я: "Про заходи щодо реалізації Основних напрямів соціальної політики", Національна програма планування сім"ї, Цільова комплексна програма генетичного моніторингу в Україні на 1999-2003 роки, Комплексна програма розв"язання проблем інвалідності, Програма імунопрофілактики населення України до 2000 року, Національна програма "Діти України", яка визначила основні напрями соціальної політики держави щодо охорони дитинства. Першочергові завдання цієї програми спрямовані на пріоритетне ефективне розв"язання проблем дитинства та втілення в життя вимог, передбачених Конвенцією ООН про права дитини. Національна програма "Репродуктивне здоров"я 2001-2005", що затверджена Указом Президента від 26 березня 2001 р. № 203/2001, передбачає подальше поліпшення репродуктивного здоров"я населення України. Основними завданнями програми є: забезпечення політичної, соціальної, економічної бази для впровадження заходів, Стан репродуктивного здоров"я населення в Україні Сучасна загальноосвітня школа та репродуктивне здоров"я 21 спрямованих на поліпшення демографічної ситуації в країні; посилення контролю за виконанням законодавства про охорону праці жінок; забезпечення правового та соціального захисту сім"ї; підвищення доступності та поліпшення якості медичної допомоги з питань охорони репродуктивного здоров"я населення; постійне навчання та підвищення кваліфікації медичних кадрів пологово-допоміжних та дитячих закладів згідно з сучасними науково-обґрунтованими підходами до проблем репродуктивного здоров"я; подальший розвиток служб виховання підлітків та молоді щодо формування відповідального ставлення до репродуктивного здоров"я; залучення засобів масової інформації, розробка і видання інформаційних матеріалів для пропаганди здорового способу життя, планування сім"ї, відповідального батьківства; проведення заходів щодо профілактики захворювань , які передаються статевим шляхом, включаючи ВІЛ-інфекцію, особливо заходів щодо профілактики передачі ВІЛ від матері новонародженому; залучення громадських організацій до роботи з пропаганди збереження репродуктивного здоров"я. Заходи, передбачені програмою, спрямовані на подальше сприяння формуванню здорового способу життя, відповідального ставлення держави, суспільства та кожного громадянина до репродуктивного здоров"я як однієї з важливих складових здоров"я нації.ЛІТЕРАТУРА