Стероїдні і нестероїдні протизапльні

• Гастродуоденіти (30,8%)

ІІ. Аліментарно-екологічні фактори (23,4%), в тому числі

• Алкоголь (90,2%)

• Харчовий фактор (8%)

• Дія токсичних речовин (1,8%)

ІІІ. Ульцерогенні медикаменти (21,4%), в тому числі

• Нестероїдні протизапальні засоби (85,3%).

• Стероїдні протизапальні засоби (8,8%)

• Антикоагулянти (5,9%).

ІV. Соматична патологія (за виключенням захворювань шлунка, дванадцятипалої кишки) (18,3%), серед них

• Захворювання гепатобіліарної зони (32,1%)

• Захворювання серцево-судинної, дихальної, нервової, сечовидільної та інших систем (67,9%)

V. Порушення евакуаторної функції шлунка (4,7%), серед них

• Дуодено-гастральний рефлюкс (59%)

• Гастроезофагеальний рефлюкс (41%)

VI. Стрес (2,4%),

VII. Не вияснені причини (1,3%).Для кожного з пунктів цієї класифікації є характерні прояви ураження слизової оболонки, їх локалізація і тяжкість супроводжуючої кровотечі. Йдучи зворотним шляхом, можливо на основі знання характеру ураження і його локалізації в поєднанні з особливостями супроводжуючої кровотечі виявити причинне захворювання чи патологічний стан. Серед них найбільш агресивними з точки зору тяжкості ураження слизової оболонки і характеристик шлунково-кишкової кровотечі виявились неконтрольоване застосування ульцерогенних медикаментів і соматичні хвороби. Так, під впливом ульцерогенних медикаментів утворюються в значній кількості (більше половини) кровоточиві гострі виразки, що свідчить про значний порушуючий вплив цих медикаментів на стан “агресія-захист” в слизовій оболонці шлунка. Відповідно значне місце посідає і кількість важких кровотеч (31,3%). З одного боку це обумовлено більшим числом кровоточивих гострих виразок, яким притаманні більш тяжкі кровотечі, але з другого боку – значна кількість середніх і тяжких кровотеч з гострих ерозій свідчить про переважання процесів агресії, вірніше – гальмування процесів захисту і посилення проникливості кровоносних судин слизової оболонки шлунка. Щодо локалізації роз’ятрень слизової оболонки внаслідок застосування ульцерогенних медикаментів простежується певна закономірність - характерне ураження тіла шлунка, тобто зони значного кровопостачання, що при схильності до утворення гострих виразок приводить до більш тяжких крововтрат. При розвитку кровоточивих роз’ятрень слизової оболонки під впливом соматичних захворювань теж виявляється характерна закономірність. Переважним ураженням є кровоточиві ерозії (87,1%), але вони супроводжуються лише в 36,1% випадків помірною крововтратою. Подібне співвідношення має місце і при невеликому числі кровоточивих гострих виразок. Це можна пояснити розладами в стані перекисного окислення ліпідів, ураженням кровоносних судин слизової оболонки та явищами місцевої гіпоксії, викликаними соматичною патологією. Наведені особливості цих двох причинних факторів розвитку кровоточивих ерозій і гострих виразок послужили приводом для включення в лікувальний комплекс цих уражень синтетичного аналогу соматостатина – Октрестатину завдяки його антисекреторній, гемостатичній і нормалізуючій обмін ліпідів дії. Порівняльний аналіз ефективності препарату проведений в лікуванні 22 пацієнтів з роз’ятреннями слизової оболонки, викликаними впливом ульцерогенних медикаментів (9 ерозій і 13 гострих виразок) і 19 – на фоні соматичних захворювань (16 ерозій і 3 гострі виразки) У хворих першої групи шлунково-кишкова кровотеча була помірною у 10, а середня і тяжка – у 12. В другій групі середня і тяжка крововтрати були у 12 пацієнтів. Таким чином, для обох досліджуваних причинних факторів виникнення кровоточивих ерозій і гострих виразок характерне переважання значних крововтрат (24 з 41). Серед 22 хворих першої групи 9 лікувались традиційним методом, що включав в себе застосування Н2-гістамінових блокаторів або інгібіторів протонної помпи, стандартних гемостатиків (етамзілат, амінокапронова кислота, хлорід кальцію), гастропротекторів, а 13 в лікувальний комплекс введений октреотид в дозах 100 – 200мкг в залежності від класу кровотечі за Forrest та розповсюдженості ураження слизової оболонки підшкірно 3 рази на день на протязі 5 діб. В другій групі 6 пацієнтів лікувались традиційним методом і 13 – із застосуванням октреотиду в тих же дозах