Сучасна гігієна та її роль у зміцненні здоров’я
Гігієна займає особливе місце в системі медичних знань. Але спочатку треба сказати, що таке медицина взагалі. Медици¬на - це система наукових знань і практичної діяльності, метою якої є зміцнення і збереження здоров'я, продовження життя людей, профі¬лактика і лікування хворих. Медицина поділяється на дві галузі: лікувальну і профілактичну.
Об'єктом вивчення лікувальної медицини є хвора людина, метою - лікування і зміцнення здоров'я, або полегшення страж¬дань хворого, дослідження і встановлення діагнозу, призначення і контроль за лікуванням. Медичні працівники середньої і вищої ла¬нок працюють індивідуально з кожною хворою людиною.
Другим надзвичайно важливим напрямком медицини є профі¬лактична медицина. Це колективна медицина, або гігієна. Об'єк¬том вивчення гігієни є практично здорові люди, тобто люди, які без обмежень здатні повністю виконувати свої біологічні й соці¬альні функції. Гігієна займається здоров'ям здорових людей (індиві¬дуальним здоров'ям), здоров'ям колективів практично здорових людей, людності країни (громадським здоров'ям), популяції. Зав¬дання профілактичної медицини (гігієни) виконують лікарі й се-редні медичні працівники: гігієністи, санітарні лікарі, помічники санітарних лікарів з певних розділів гігієни. Гігієну часто назива¬ють медичною екологією, або екологією людини.
Робота лікарів-кураторів і робота гігієністів тісно пов'язані. Так, працюючи в умовах сільської чи міської дільниці, промислово¬го підприємства, дитячого садка, школи чи іншого закладу, лікар-куратор поряд із лікувально-діагностичною завжди проводить профілактичну роботу (наприклад, здійснює щеплення проти ін¬фекційних захворювань, розробляє заходи щодо виникнення про¬фесійних отруєнь і захворювань тощо). Разом з тим, лікар-профілактик розробляє індивідуальні та колективні профілактичні за¬ходи, спрямовані на збереження та зміцнення здоров'я не тільки здорових, а й хворих людей. Наприклад, вирішуючи питання гігієни лікувально-профілактичних закладів, надаючи невідклад¬ну допомогу хворим і потерпілим, працюючи лікарями-профпато-логами в медико-санітарних частинах промислових підприємств, лікарями-інфекціоністами, лікарі-профілактики виконують суто ліку¬вальну роботу.
2. Збереження і зміцнення здоров'я –як головна мета сучасної гігієни
Досить яскраво і влучно мету гігієни сформулював засновник експериментальної гігієни в Англії Едмунд Парке: "Гігієна як наука переслідує велику і благородну мету - зробити розвиток людського організму найбільш досконалим, життя найбільш сильним, згасан¬ня найбільш уповільненим, а смерть найбільш віддаленою".
Мета гігієни полягає у збереженні й зміцненні здоров'я як окремої людини, так і колективу, популяції, суспільства у цілому. Як суспільство, так і людина по-різному ставиться до роботи спеці¬алістів лікувальної і профілактичної медицини. За правильно вста¬новлений діагноз хвороби, уважне лікування, видужання кожен пацієнт вдячний лікарю-куратору, чого не скажеш стосовно гігієніста. Це пов'язано з тим, що впровадження профілактичних заходів час¬то викликає незадоволення як окремих осіб, так і колективу в ціло¬му, оскільки виконання санітарних приписів часто вимагає матері-альних затрат, а ефект їх проявляється далеко не відразу.
Гігієна пройшла довгий і тернистий шлях, поступово наближаю¬чись до дійсного розуміння шкідливого впливу зовнішнього середовища на людський організм і необхідності змін його в оздоровчих цілях.
Основним об'єктом вивчення гі¬гієни завжди була здорова людина, а показником стану "здоров'я" - здоров'я здорової людини. "Здоров'я" є катего¬рією соціальною, оскільки належить насамперед цілій групі людей, людсько¬му суспільству, а не окремій людині.
3. Методи сучасної гігієни
Специфіка об'єкта дослідження в гігіє¬нічній науці й практиці, яким є здорова людина і колектив, зумовлює потребу використання для їх вивчення й особли¬вих методів. Розрізняють чотири основ¬них специфічних для гігієни методів: епідеміологічний, санітарного обстеження, натурного гігієнічного експерименту, санітарної екс¬пертизи.
Епідеміологічний метод є одним із провідних методів гігієни, він дозволяє вивчити здоров'я населення під впливом різних ендо¬генних (генетичних, вікових, ендокринних тощо) і екзогенних, соц¬іальних і природних (хімічних, фізичних, біологічних, психогенних тощо) чинників. Суть йога полягає в аналізі певних медичних об¬лікових і звітних документів, проведенні медичних обстежень насе¬лення в амбулаторних і стаціонарних умовах з наступним розра¬хунком окремих показників або їх комплексу, що характеризують здоров'я населення, користуючись спеціальними формулами, про¬грамами для обчислювальної техніки. Вивчають здоров'я не окре¬мої людини, а групи людей, колективу (наприклад, дітей, які навча¬ються у дошкільних закладах, школах, робітників певного промис¬лового підприємства чи галузі промисловості, працівників сільськогосподарського виробництва) або населення міста, району, області тощо.