Туберкульоз в Україні
Туберкульоз та ВІЛ/СНІД вже давно перестали бути суто медичною проблемою. Це захворювання становить небезпеку для держави та усього суспільства. З кожним роком зростає захворюваність та смертність від цієї соціально-небезпечної хвороби. Серед причин погіршення епідемічної ситуації з туберкульозу в Україні – соціально-економічна криза та її наслідки, зростання числа соціально дезадаптованих і уразливих груп населення, хворих на хронічні соматичні захворювання, алкоголізм, наркоманію та ВІЛ/СНІД. Коштів Державного бюджету не вистачає, щоб забезпечити у необхідному обсязі лікування хворих на хіміорезистентний туберкульоз у зв’язку з високою вартістю лабораторно-діагностичного обладнання та антимікобактеріальних препаратів другого ряду. Це зумовлює необхідність впровадження в Україні кардинальних заходів з боку уряду та МОЗ України.
З дня, коли великий учений Роберт Кох виділив бактерію, що викликає туберкульоз, інфекціоністи багато зробили для з’ясування механізмів патогенної діяльності палички Коха та знайшли дієві препарати у боротьбі з цією хворобою. Але тільки-но соціальна й економічна ситуація в країні погіршується, туберкульоз неодмінно повертається. Нині ситуацію загострює ще й ВІЛ-інфекція, підкреслив головний фтизіатр столиці. За його словами, у 50-60% пацієнтів з ВІЛ/СНІДом розвивається ще й туберкульоз.
Ситуація в Києві дещо благополучніша, ніж у цілому в державі, – рівень захворюваності та смертності майже удвічі нижчий.
На думку багатьої медиків проблема туберкульозу лише на десять відсотків має медичну складову. Тому гостро стоїть питання поінформованості населення, пропаганди здорового способу життя, профілактики туберкульозу. У цьому напрямі велика роль належить ЗМІ та громадським організаціям, які займаються цією проблематикою. Фахівці підкреслюють, якщо у боротьбі з ВІЛ/СНІДом працює значна кількість недержавних громадських об’єднань, то цього не можна сказати про туберкульоз. Поряд з Червоним Хрестом, який традиційно опікується хворими на туберкульоз, останні п’ять років активно почала діяти фундація «Громадський рух «Українці проти туберкульозу», на рахунку якої велика кількість різноманітних акцій, скерованих, у першу чергу, на профілактику цієї недуги серед дітей та підлітків.
У Законі України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз» зазначено: «Держава визнає боротьбу з туберкульозом невід’ємною складовою політики щодо безпеки суспільства та національної безпеки». Тому боротьба з туберкульозом є пріоритетом державної політики; стратегічною проблемою, від якої залежать безпека країни та кожного її громадянина.
Зокрема, міністр зазначив, що туберкульоз – інфекційна хвороба, яка вражає переважно найбідніші, соціально дезадаптовані групи населення: біженці, мігранти, особи, які перебувають в установах кримінально-виконавчої системи, особи без постійного місця проживання, алкоголіки, наркомани тощо. Туберкульоз спричиняє високу тимчасову та стійку втрату працездатності, вимагає тривалого комплексного лікування та реабілітації хворих. Негативні соціально-економічні наслідки, що спричиняються туберкульозом, дали підстави віднести цю хворобу до групи соціально небезпечних.
В Україні з 1995 року спостерігається епідемія туберкульозу, яка невпинно прогресує і є однією з основних медико-соціальних проблем. Зафіксовано поширення усіх форм туберкульозу. Кількість хворих становить 1,4% чисельності населення країни. Нині туберкульоз в Україні призводить до найбільшої кількості смертельних випадків від інфекційної патології. За період з 1991 року, коли почало відмічатися поступове зростання захворюваності на туберкульоз, рівень смертності зріс у 2,7 раза і становить 22,6 на 100 тис. населення.
У державі відмічено поступове зростання захворюваності на туберкульоз – починаючи з 1991 року рівень захворюваності зріс у 2,4 раза. За 2004 рік рівень захворюваності зріс на 4,4% і дорівнює 80,9 на 100 тис. населення. Захворюваність на туберкульоз серед дітей у порівнянні з минулим роком зросла на 2,2% і становить 9,3 на 100 тис. дитячого населення. У 2004 році виявлено 38 403 нових випадки захворювання на туберкульоз. Найвищі показники захворюваності на всі форми туберкульозу залишаються у південно-східних регіонах України: Херсонській області – 166,2 на 100 тис. населення; Миколаївській – 114,9; Луганській – 112,4, Донецькій, Кіровоградській, Харківській та Одеській областях – перевищує 90 на 100 тис. населення.Незважаючи на таку складну ситуацію фтизіатрична служба досягла певних позитивних результатів. Завдяки збереженню комплексу профілактичних заходів протягом останніх 10 років у країні не збільшився рівень захворюваності на туберкульозний менінгіт та рівень смертності від туберкульозу серед дітей і підлітків. З 2000 року Міністерство охорони здоров’я України запровадило систему централізованої закупівлі протитуберкульозних препаратів за кошти державного бюджету. Станом на 01.01.2005 року закуплено і розподілено по регіонах України протитуберкульозні препарати на суму 33 709,67 тис. грн., що дозволило забезпечити всіх хворих на туберкульоз препаратами І та ІІ ряду. У результаті сталого забезпечення хворих ліками підвищена ефективність лікування хворих з уперше діагностованим туберкульозом, яка оцінюється відсотком припинення бактеріовиділення та загоєння порожнин розпаду в легенях за три останніх роки відповідно на 11,3 та 10,1%.