Юрій Дрогобич (Котермак) - український медик та вчений Середньовіччя

Жити в епоху, де прописані Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Рафаель, Дюрер, Коперник, Війон, Роттердамський, Колумб, Рабле, і залишити хоча б якийсь слід у науці чи мистецтві - це вже чимало. А коли цей слід видно й через віки, то він - справді значущий. Перший доктор із Русі Юрій Котермак, який обрав собі за псевдонім назву рідного міста - Дрогобич, невтомною працею, різнобічним талантом відчутно прислужився розвиткові науки й культури доби Відродження. Його ім'я знане у вчених колах Італії, Франції, Польщі, Німеччини. Примхлива доля розпорядилася так, що на батьківщині Юрія Дрогобича - в Україні - про нього довідалися порівняно недавно: на межі 20-30-х років минулого століття. У сім'ї убогого дрогобицького ремісника Михайла Котермака народився хлопчик, якого нарекли Юрком. Хіба могли рідні й гадку мати, що син стане доктором медицини, філософії та ще й ректором університету на далекій чужині? Мати, змучена тяжкою щоденною працею, померла, коли Юрко був ще малим. Ріс він із батьком і старшою сестрою. Разом з іншими сусідськими хлопчаками, ходив учитись грамоти до дяка церкви Св.Юра. Швидко навчився не тільки читати псалтир і часословець, а й писати. Старенький монах Євтимій, який доживав віку при церкві, давав допитливому хлопцеві читати житія Києво-Печерських угодників. Багато часу старий чернець приділяв перевірці пасхалій - календарних таблиць, за якими вираховували дати рухомих церковних свят у різні роки. Юрко старанно вчив латинську мову, яка вживалася тоді не лише в усіх вищих школах Європи, а й у магістратах галицьких міст, у громадських і земських судах Галичини та Поділля. Знання латини й іноземних мов ставали у пригоді, щоб знайти роботу в купців, які все частіше приїжджали до їхнього міста. У XIV-XV ст. Дрогобич мав тісні стосунки з Італією, особливо з містами Флоренція та Генуя. Італійці були майже беззмінними управителями й головними працівниками місцевої солеварні. До Дрогобича приїжджали купці як з Італії, так і з інших країн Європи. Юрко уважно слухав розповіді італійців про їхню батьківщину. І в його голові зароджувалася думка і самому помандрувати в далекий світ - до Флоренції, Венеції та Болоньї. Після смерті батька Юрію запропонували найнятися писарчуком до львівської контори пана Айнольфа. Львів - колишня столиця галицько-волинських князів - справив на нього величезне враження. Зранку й до вечора юнак працював у конторі й на складах, рахував товари, переписував реєстри витрат і прибутків. Роботи було багато - хазяїн вів велику й різноманітну торгівлю. В його будинку можна було побачити купців з багатьох міст і країн. У Львові Юрко мав змогу навчатися в кафедральній школі. Проте його мрією був університет. У XV ст. вищі школи існували у багатьох країнах Західної Європи. Майже всі вони складалися з чотирьох факультетів: богословського, юридичного, медичного та "артистичного", де вивчали "Артес лібералес" - сім "вільних мистецтв". До них належали предмети тривіуму (граматика, логіка, риторика) і квадривіуму (арифметика, геометрія, музика, філософія). Найближчим до України був університет у Кракові. Попросивши розрахунок у пана Айнольфа, Юрій на початку 1469 року пристав до купецької валки, що вирушала зі Львова на Захід. Він зробив найнижчий внесок - один грош; склав присягу на вірність університетським статутам і звичаям й офіційно став студентом артистичного ( або філософського факультету). Бідніші студенти, щоб звести кінці з кінцями, бралися за будь-яку роботу. Серед них були переписувачі книг, палітурники, слуги професорів та багатих студентів, келнери по винарнях і курсори-посланці, які розносили листи з Кракова до інших міст. Найкраще було тим, які влаштовувалися вчителями у парафіяльних школах або давали приватні уроки. Юрій не цурався ніякої роботи. У списках вступників до цього закладу за 1411-1600 рр. вдалося відшукати принаймні 32 вихідців з Дрогобича. Завершувала курс навчання й отримувала наукові титули лише незначна частина студентів. Здобуття Юрієм Дрогобичем 1470 р. ступеня бакалавра, а 1472-го - магістра свідчить про його наукові здібності й неабияку наполегливість у доланні труднощів. Із 208 юнаків, які разом з ним вступили до університету, бакалаврами у 1470-1471 навчальному році стали 66 чол., а ступінь магістра отримали у 1472-1473 лише 9 з них. Щоб отримати звання магістра, бакалавр Юрій Котермак мусив прослухати всі обов'язкові лекції, серед яких чільне місце займало коментування творів Арістотеля: "Метафізика", "Етика", "Політика", "Економіка", "Фізика" та ін. Крім того, Юрій відвідував лекції з арифметики, музики, теорії планет, геометрії за Евклідом. Цікавився астрономічними спостереженнями, вчився складати астрологічні прогнози. Багато часу він приділяв вивченню астрологічних теорій. Складав астрологічні передбачення, за що отримував непогану платню від світських і духовних панів, які без поради астрологів не починали жодної значної справи. Через два роки після присудження бакалаврського ступеня Юрій склав магістерський екзамен й виїхав продовжувати навчання до Італії - у славетному Болонському університеті. Сюди звідусіль приїжджали юнаки, які прагнули отримати освіту в одному з найзнаменитіших навчальних закладів Європи. Далеко поза межами Італії славились болонські медики, астрономи, філософи. То була доба Відродження - яскрава сторінка в історії культурного розвитку людства. Посилився інтерес до творів стародавньої Греції та Риму. Італійські гуманісти, ставлячи в центр уваги людське життя, звернули свій погляд до людини з її пристрастями, радощами і болями. У Болоньї Юрій з захопленням удосконалював свої знання. Він здобув ступінь доктора вільних мистецтв, а пізніше - й медицини. У списках лекторів Болонського університету вказується, що в 1478-1482 навчальних роках він читав так звані ранкові лекції з астрономії. Разом з тим продовжував опановувати й медицину. Щоб стати доктором медицини, треба було студіювати цю науку чотири роки. Отож, виступаючи на заняттях з астрономії як доктор вільних мистецтв і професор, на лекціях з медицини Юрій Дрогобич сидів на студентській лаві. Астрономія, що її викладав доктор Юрій, і медицина, яку він студіював на лекціях, у ті часи тісно пов'язувались між собою. Кожен лікар мусив розумітись на астрономії, щоб за розташуванням небесних світил встановити час, коли можна здійснити операцію, пустити кров, коли найкраще діють ті чи інші ліки. Вважалося, що "лікар без знання астрології подібний до ока, позбавленого здатності бачити". У той самий час природничі науки дедалі тісніше пов'язувалися з філософією. На цій основі у Болонському університеті розвивалася філософська течія. Італійський історик Карло Калькатерра назвав її гуманістичним натуралізмом медиків, підкреслюючи, що викладання медицини стало засобом" розвитку "природничого, земного, гуманістичного світогляду". Так трактувалися твори класиків медицини, астрономії та філософії - Арістотеля, Ібн-Сіни, Ібн-Рошде. Медики послідовно відрізняли "філософію надприродного", побудовану на незбагненній для людського розуму вірі, - від філософії природи, яка намагалася раціонально пояснити природні явища. Ставши професором Болонського університету, вчений з України не міг залишатися осторонь тих наукових течій, що здобули загальне визнання в цьому навчальному закладі. На одній кафедрі з Юрієм Дрогобичем викладав Джіроламо Манфредо - відомий астроном і медик, який у ті часи був гордістю Болонського університету. На дрогобичанина міг мати вплив також філософ і медик Джованні Гарцоні. Якщо спершу Болонський університет славився своєю знаменитою юридичною школою, то згодом, у XV ст., зросло значення так званих мистецтв, передовсім гуманістичної філософії, природничих наук і, особливо, медицини. У 1481-1482 рр. Юрія Дрогобича обрали ректором "університету медиків, артистів у Болоньї". До його обов'язків входило стежити за дотриманням університетських статутів,готувати з професорами розклади лекцій, заповнювати вакансії, встановлювати порядок оплати професорів, контролювати їхню роботу, розподіляти лектури й організовувати диспути. Ректор, як зазначалося в одному зі статутів, був "головою університету". До того ж мав цивільну й кримінальну юрисдикцію над усіма особами, залежними від університету, передусім над студентами. У 1482 р. Ю.Дрогобич здобув звання доктора медицини. Поряд з навчанням і викладацькою діяльністю він писав наукові праці. У відділі латинських манускриптів Баварської державної бібліотеки в Мюнхені серед матеріалів з колишньої князівської книгозбірні зберігся в рукописній копії Юріїв прогностик на березень-грудень 1478 року. Він був присвячений правителеві Болоньї Джованні II Бентівольйо і містив, крім астрологічних віщувань, обчислення днів зміни фаз місяця та орієнтовний прогноз погоди. Ілюстрацією до тексту служила схема розташування планет у 12 "небесних домах" на 12 березня 1478 року. Цю працю нашого земляка власноруч переписав знаменитий німецький гуманіст Гартман Ше-дель - автор славнозвісної "Хроніки світу". В іншій праці Юрія Дрогобича є "оцінка" сонячного затемнення 29 липня 1478 року. Вона містить географічні відомості про Східну Європу (в т.ч. про Білорусь), цитати з творів Сенеки й Петрарки. Зберігається рукопис у Національній бібліотеці в Парижі. Ймовірно, Юрій Дрогобич підготував ще кілька подібних праць, але лише одну з них було надруковано - трактат "Прогностична оцінка поточного 1483 р. магістра Юрія Дрогобича з Русі, доктора філософії і медицини Болонського університету". Юрій Дрогобич є ровесником книгодрукування, фдне з провідних місць у європейському друкарстві зайняла Італія. У Римі вийшла перша друкована книга українського автора - доктора Юрія Котермака з Дрогобича. Збереглося тільки два примірники: один належить бібліотеці Ягеллонського університету в Кракові, другий є власністю Штутгартської бібліотеки, але постійно знаходиться у бібліотеці богословського факультету Тюбінгенського університету. Перша друкована книга, написана автором з України, за своїм рівнем не поступається аналогічним тогочасним західноєвропейським виданням. За формою і змістом "прогностична оцінка поточного 1483 р." є астрологічним календарем, який на підставі взаємного розташування світил і оцінки різних небесних явищ передбачає земні події. В ті часи, а також пізніше, у XVI-XVII ст., такі видатні мислителі й дослідники, як Джордано Бруно, Тіхо Браче, Френсіс Бекон, Йогансес Кеплер, Томмазо Кампанелла ставилися до астрології як до справжньої науки, вважаючи, що розташування зірок, планет має вплив на долю людини. "Хоч і далекі від очей простори неба, та не такі віддалені від розуму людського ." (Ю. Котермак ) Юрій Котермак визначає з точністю до кількох годин час двох місячних затемнень - увечері 22 квітня і в ніч з 15 на 16 жовтня 1483 року. Він подає перелік днів, годин і хвилин основних фаз Місяця упродовж року. Заслуговують на увагу й відомості автора з географії. На початку першого розділу йдеться про взаємне розташування Сонця і планет у країнах і містах Європи залежно від географічної довготи. В одному з наступних розділів автор називає країни, яким "загрожує війна", серед них - "місцевості біля берегів моря і навпроти Малої Азії, такі, як Русь, Поділля, Волощина й місцевості татар". Про Сілезію вчений пише у підрозділі "Про становище Польщі". Водночас він наголошує, що Львів і Дрогобич належать не до Польщі, а до Русі, під якою розуміє "Руське королівство", колишні володіння Галицько-Волинського короля Данила. Таким чином, незважаючи на окремі помилки, прогностик Юрія Дрогобича знайомив європейського читача з країнами Східної Європи. Чимало висновків автор зробив на підставі спостережень за тогочасним політичним життям. Так, у 1486-1487 рр. Юрій Дрогобич остаточно вирішив повернутися на батьківщину. Радість зустрічі з рідним краєм була затьмарена сумними новинами: протягом останніх років жорстокі татарські набіги спустошили Переяславщину, південну Київщину, Брацлавщину. Серце його обливалося кров'ю, коли слухав про спалені міста і села. Щоб порвати пута ненависної неволі, треба було боротися з духовним рабством, поширювати в народі освіту. Тому Юрій вирішив: він поїде до Кракова, щоб допомагати землякам одержувати освіту в найближчій до України вищій школі. І знову доводилося прощатися з п'янким повітрям України . 3 1488 р. Юрій Дрогобич читав лекції з медицини, астрономії в Краківському університеті. Якраз у ті роки ці предмети студіював там Микола Коперник. У викладанні медицини Ю.Дрогобич надавав важливого значення поєднанню теоретичного навчання з практикою лікування. У тогочасному Кракові дипломованих лікарів було лише кілька, а лікуванням займались найбільше знахарі і цирульники. Документ 1492 р. свідчить, що він навіть здобув титул "королівського лікаря". Викладацька діяльність і широка медична практика не заважали Ю.Дрогобичу займатися дослідженнями з астрономії. Саме в цей час він написав науковий трактат з шести розділів про сонячні й місячні затемнення "Юдіціум прогностікон" . У рукописі йдеться про вплив сузір'їв у різних географічних широтах, в зв'язку з чим подаються відомості з географії Західної та Східної Європи, Близького Сходу, а також про значення для оцінки наслідків затемнень й розташування сузір'їв. Цією працею зацікавилися вчені Франції, Німеччини, Італії. Рукописна копія даного трактату збереглась у Паризькій національній бібліотеці. 4 лютого 1494 року перестало битися серце вченого, випало перо з його працьовитих рук. 1 довелось йому спочити вічним сном не на любій батьківщині, а під холодним небом чужини. Як учений Юрій Дрогобич творчо розвивав теорію й практику провідних представників науки: від античності до його часів. Г'ідна подиву географічна обізнаність Юрія Дрогобича. У працях ученого окреслюється місцезнаходження десятків країн Європи, Азії, Північної Африки, визначаються координати багатьох міст. Аналога такій енциклопедичності не знаходимо в усій східнослов'янській науці й культурі XV ст. Воістину: перший доктор із Русі. Львівська обласна організація Українського товариства охорони пам'яток історії і культури, долаючи труднощі й перешкоди, домоглася перевидання невеликим тиражем "прогностичної оцінки" Юрія Дрогобича. Зацікавлення громадськості Юрієм Дрогобичем цілком зрозуміле: його діяльність - одне зі свідчень зв'язків України з країнами Заходу і Сходу, багатогранності культурних і наукових контактів нашого народу.