Шкіра

Дихальна функція. За добу при t0 300C людина виділяє через шкіру (виключаючи шкіру голови) 7,0-9,0 г вуглекислоти і поглинає 3-4 кисню, що складає більше 2% усього газообміну в організмі кожне дихання посилюється при підвищенні температури навколишнього середовища, під час фізичної роботи, при травленні, підвищенні барометричного тиску. Кожне дихання тісно пов’язане з окисно-відновним процесами. Це процес, який контролюється багатими кровоносними судинами і нервовими волокнами.

Абсорбційна функція недостатньо вивчена. Всмоктування через шкіру води не проходить через просочення ліпідами рогового шару. Жирні речовини всмоктуються через епідерміс. Багато токсичних газів через шкіру не проникає. Легко всмоктується морфін, моноетиловий ефір, етиленгліколю, диметилсульфоксид і інші лікарські речовини.Видільна функція здійснюється секрецією потових і сальних залоз. Кількість речовин, що виділяються, залежить від статі, віку, топографічних особливостей шкіри. Потовиділення здійснюється а різних частинах шкірного покриву і проходить під контролем ЦНС. В склад поту входять вода, органічні речовини (0,6%), хлористий натрій (0,5%), певна кількість сечовини, холіну, летючих жирних кислот. За добу виділяється від 700 до 7300 мл поту, залежить від температури середовища, складу шкіри, рівня основного обміну. Потовиділення збільшується при збільшенні внутрішньої температури, сухості повітря, гіперемії шкіри, а під час сну чи некрозу різко знижується і припиняється. Секрет сальних залоз складається на 2/3 із води, а 1/3 із аналогів казеїна. Шкіра відіграє роль фільтра.

Пігментоутворююча функція заключається у вироблені пігменту меланіна, в шкірі може відкладатися залізовместимий кров’яний пігмент гемосидерин, і також тріхосидерин – у рижому волоссі; каротин.

Також шкіра бере участь у терморегуляції організму, обмінних процесах. У шкірі є багато нервових закінчень, які сприймають різні подразнення і передають їх у ЦНС, де відбувається синтез їх і аналіз. У зв'язку з цим шкіру відносять до органів чуттів.

Похідними шкіри являються: волосся, нігті, потові, сальні та молочні залози.

Протягом життя у людини з'являються волосся 3 типів. Первинне існує від 4 до 8 місяців, вторинне утворюється на 9 місяці внутрішньоутробного життя; третинне – під час статевого дозрівання. З віком волосся зменшується. Волосся складається з кореня і стержня. Корінь (roconix) є у власне шкірі, а його нижня частина позашкірна і має назву цибулини.

Цибулина лежить у сумці волосся, її дно потовщене і занурюється частково у цибулину, утворюючи сосочок. Стрижень (icapus) є над поверхнею шкіри, складається з мозкової речовини, кори та кутикули. Мозкова речовина – у центрі стержня, до її складу входять сквамоцити, зернятка меланіну. Стрижень розміщується відносно епідермісу майже під гострим кутом.

Похідними епідермісу є нігті (unguis), які захищають чутливі кінці пальців та допомагають захоплювати невеликі предмети. Найбільша частина – тіло – розміщується у ложі. Передній край нігтя закінчується вільно, а бічні та задній занурюються під валики шкіри. Тіло складається з клітини, які зв’язані між собою.

Потові залози (dlanjlulace sudoriferac) за будовою трубчасті, а за типом секреції апокринні і екринні. Вони є на всіх ділянках шкіри, крім проміжної частини губ, головки статевого члена та його передньої кірочки. У шкірі є близько 2,5 млн. потових залоз, які виділяють за добу 500-600 мм поту. Потова залоза складається з кінцевої частини, що є у сітчастому шарі на межі з підшкірною основою, та довгої потової протоки, яка проходить крізь шари дерми і епідерміс і відкривається на його поверхні потовою парою.

Екринні залози є у шкірі долонь і підошв, їхній секрет на 99% складаються з води і не має запаху. Апокринні залози представлені широкими відділами. Секрет більш концентрований, має специфічний запах.

Сальні залози (dlanaulae sebaceae) за будовою прості альвеолярні, за типом секреції – голокринні. Є на всіх ділянках шкіри, крім долонь і підошв. За добу вони виробляють 20 г шкірного сала. Сальні залози поділяються на залози волоса і відокремлені, які складаються з мішечка та протоки. Розміщуються на межі між сосочковим і сітчастим шарами. Мішечок відносно широкий, протока – коротка і відкривається на шкірі разом з волосиною. Молочна залоза (dlanolula mammaria) призначена для вигодовування жінкою новонародженого. Маса у жінки, що не родила – 150-200 г, а у жінки, яка годує 350-400 г. Речовина залози складається з 15-20 часточок, вивідні протоки яких сходяться до грудного соска, утворюють молочні пазухи і відкриваються на їх. Сполучна тканина утворює капсулу і за рахунок неї і залозистої частини груди збільшується. З 4-5 місяця вагітності залоза виділяє секрет – молозиво, після пологів з’являється молоко. Після припинення годування залоза переходить у недільний стан. У жінок грудь має форму правильної півкулі, а у чоловіків має рудиментарну форму.