Значення міжнародних конгресів математиків становлення математик

А.Пуанкаре у доповіді [4] вказав, що “кращим методом для передбачення майбутнього розвитку математичних наук є вивчення історії і теперішнього стану цих наук”. Відомий математик розкрив у виступі суть математичних досліджень, відзначив прагнення матема¬тиків того часу досягти абсолютної строгості у своїх теоріях. Промовець вказав на велике значення відкритого нового перетворення – ізоморфізму, наголосивши на його застосуваннях. Відзначивши, що математика має тісні зв’язки з фізикою, філософією і працює для них, автор позитивно характеризує винахід диференціального та інтеграль¬ного числення. Нарешті, Пуанкаре детально зупинився на ролі кожної із складових математики (арифметика, алгебра, диференціальні рівняння та ін.), вказавши, що розвиток їх далекий від кінця і майбутнім вченим “відкривається велике поле для жатви”. Тим самим Пуанкаре показав, в чому суть механізму прогресу математичних наук в минулому, в якому напрямку вони повинні будуть розвиватись в майбутньому.

Y МКМ зібрався 22-28.08.1912 р. в Кембриджі. Сюди прибуло близько 600 математиків із 28 країн, 30 з них представляло тодішню Росію, серед них: Д.Синцов, Д.Бобильов, А.Васильєв, М.Лузін, А.Ляпунов та інші. Робота з’їзду проходила по 6 секціях: арифметики, алгебри і аналізу (32 доповіді); геометрії (24 доповіді, зокрема Д.Синцова); економіки, страхування, статистики, теорії ймовірностей (11 доповідей); механіки, математичної фізики та астрономії (25 доповідей); філософії та історії математики (16 доповідей); дидактики математики (12 доповідей). Крім того, остання секція мала 3 засідання сумісно з міжнародною комісією по реформі викладання математики, яка була обрана на ІY МКМ. Було надруковано загальний огляд діяльності комісії, з якого випливало, що 10 національних комісій (Англії, Австрії, Угорщини, Голландії, Данії, США, Франції, Швеції, Швейцарії, Японії) закінчили свої звіти; загальний підсумок значний: вже було надруковано 280 томів. Збори постановили, що роботу комісії треба продовжити і про результати доповісти на наступному конгресі. Міжнародна комісія по реформі викладання математики організувала анкету серед діячів математичної освіти з двох питань: місце інтуїції і досвіду у викладанні математики в середній школі та місце математики у фізиці середньої школи (анкети розробили відповідно В.Літцман і К.Рунге). По першому питанню досвід був опрацьований та висвітлений у доповіді Д.Сміта "Інтуїція та досвід в математичній освіті в середній школі", а К.Рунге піддав критиці традиційну підготовку в університеті у доповіді "Математичне навчання фізиків в університеті" [5].Питання історії і педагогіки та дидактики математики розгля¬дались і на подальших конгресах. Так, на YII МКМ були заслухані серед інших доповіді Ф.Кеджорі “Історія математичних позначень”, Л.Карпінського “Народна математика”, А.Фера “Університетська підготовка викладачів математики”; на YIII – виступи Дж.Біркгофа “Питання елементарної математики”, Р.Арчибальда “Про математичні бібліотеки”. ІХ МКМ став ареною для доповідей С.Буера “Головні математичні посібники сучасності”, І.Куліджа “Початки виникнення полярних координат”, Турнбуль “Рання історія аналізу”. На ХІІ з’їзді (1954) по секції філософії, історії та викладання математики було заслухано 17 повідомлень і 3 доповіді, серед яких: Г.Курена “Роль математики і математиків в теперішній час”; Дальтрі “Традиційний уклад викладання математики в школі, як причина зниження математичної культури в масах”, Е.Атем “Векторне числення в середніх школах Німеччини”, Г.Крамер “Підвищення ролі теорії у навчанні математиці”.

В матеріалах міжнародних математичних форумів відбивається історія математики за все ХХ ст. Дані про ці конгреси найбільш повно відбиваються в багатотомних виданнях, що видаються вслід за проведенням самих конгресів. Але ці матеріали відсутні навіть у великих бібліотеках, і відповідна інформація про них часто в досить стислому вигляді може бути знайдена лише на сторінках деяких математичних та методико-математичних журналів. В СНД більш-менш регулярно така інформація публікується лише в “Успехах математических наук” (УМН). Відомості ж про один із останніх за часом МКМ (Цюріх, 1994) досі відсутні і в “УМН”, і в “Українському математичному журналі”. Відомо із закордонних публікацій, що на останньому МКМ була присутня велика група математиків України – 70 чоловік, але так і не вдалося поки встановити, хто ж вони були і які колективи представляли.

Міжнародні конгреси математиків, які мають уже вікову традицію, - не єдина можливість об’єднання математиків всіх країн. Оскільки більшість математиків об’єднують наукову роботу з викладанням математики у навчальних закладах різних рівнів і типів, велике значення має і проведення міжнародних конгресів з математичної освіти (МКМО). Такі конгреси регулярно проводяться з 1969 р. і відбулись, зокрема: у 1969 році – в Ліоні (Франція), 1972 – Ексетер (Великобританія), 1976 – Карлсруе (ФРН), 1980 – Берклі (США), 1984 – Аделаіда (Австралія), 1988 – Будапешт (Угорщина), 1992 – Квебек (Канада) і т.д. Крім того, математики, які ведуть дослідження з питань історії математики, мають можливість брати участь у секціях історії математики на міжнародних конгресах по історії науки. Є й інші міжнародні форуми, більш спеціалізовані, на яких теж зустрічаються і плодотворно працюють математики різних країн. Відзначимо ще одне міжнародне міроприємство, яке об’єднує математиків багатьох країн, - Європейське математичне товариство (ЄМТ), створення якого пов’язане з політичними та економічними змінами у Східній Європі, зокрема і у нас в Україні, і з труднощами, які при цьому виникли і які загрожують існуванню елітних центрів і шкіл, які створювались протягом десятиріч. Об’єднання “заходу” і “сходу” пройшло швидко і без проблемно. Відзначалось, що навряд чи існує будь-яка інша європейська організація, в яку б представники Східної Європи вступили так гідно – про високий рівень математичних досліджень в країнах цього регіону сумнівів не було і нема. Тому, за рішенням ЄМТ, з 1992 року регулярно проводяться європейські конгреси математиків, перший з яких пройшов 6-10.07.1992 р. в Парижі.