ПРИКЛАДНІ ЗАДАЧІ В КУРСІ МАТЕМАТИКА

У методиці навчання математики існують різні тлумачення поняття “прикладна спрямованість”. Ю.М. Налягін і В.В. Пікан розрізняють поняття “прикладна” і “практична” спрямованість (1). На їх погляд “прикладна спрямованість навчання математики – це орієнтація змісту і методів навчання на застосування математики в техніці і суміжних науках; у професійній діяльності; в народному господарстві і побуті”. Згідно з таким тлумаченням міжпредметні зв’язки, політехнічна спрямованість охоплюються потінням “прикладна спрямованість”.

Прикладна спрямованість сприяє формуванню наукового світогляду і показує роль математики в сучасному виробництві, економіці, науці.

Практична спрямованість навчання математики – “це спрямованість змісту і методів навчання на розв’язування задач і вправ, на формування у школярів навичок самостійної діяльності математичного характеру”.

У реальному процесі навчання прикладна і практична спрямованість звичайно функціонують спільно.

Дещо інакше розуміємо прикладну спрямованість В.А. Долінгер (2).

Він вважає, що “прикладна спрямованість математичних знань повинна означати як їх практичне застосування, так і їх теоретичне значення в самій математиці. Лише в цьому випадку буде виховуватися в учнів справжня повага до сили наукових знань”.

Прикладна спрямованість навчання математики найбільше реалізується при розв’язування прикладних задач. Під прикладними задачами в школі здебільшого розуміють задачі, які виникають поза курсом математики і розв’язуються математичними методами і способами, які визначаються в шкільному курсі.

Сформулюємо основні вимоги до прикладних задач, які використовуються у навчанні математики.

1.Задачі повинні мати реальний практичний зміст, який забезпечує ілюстрацію практичної цінності і значущості набутих математичних знань.

2.Задачі повинні відповідати шкільним програмам і підручникам за формулюванням і змістом методів і фактів, які будуть використовувати в процесі їх розв’язування.

3.Задачі повинні бути сформульовані доступною і зрозумілою мовою, не містити термінів, з якими учні не зустрічалися і які вимагатимуть додаткових пояснень.

4.Числові дані в прикладних задачах повинні бути реальними, відповідати існуючим в практиці.

5.У змісті задачі по можливості повинен бути відображений особистий досвід учнів, місцевий матеріал, який дозволяє ефективно показати використання математичних знань і викликати в учнів пізнавальний інтерес.

6.Прикладні задачі повинні відображати ситуації промислового і сільськогосподарського виробництва, економіки, торгівлі, ілюструвати застосування математичних знань у конкретних професіях людей.

7.У прикладних задача числові дані, як правило, мають бути наближеними, а при їх розв’язуванні необхідно використовувати обчислювальні засоби, зокрема ЕОМ.

8.При розв’язанні прикладних задач у класах з поглибленим вивченням математики їх формулювання може бути розширене і являти собою деяке теоретичне зведення до проблеми, що вивчається. Сама проблема може мати багатоступеневе розв’язання, при якому кожний наступний етап розвиває і доповнює попередній.

Наведемо приклади задач прикладного характеру в курсі математики старшої школи на різних етапах навчання і деякі методичні рекомендації щодо їх розв’язування.