ЛЕОНАРД ЕЙЛЕР (1707—1783 pp.)

У книжці «Листи до німецької принцеси» Ейлер популярно виклав багато питань фізики, астрономії, хімії, математики і філософії. Твір видавався близько 40 разів дев'ятьма європейськими мовами.

У період напруженої роботи в Петербурзькій Академії наук з Ейлером знову трапилося нещастя: у 1771 р. пожежа знищила його будинок. Удалося врятувати лише дещо з майна і значну частину рукописів. Невдовзі після того йому зняли катаракту з лівого ока, але заборонили певний час працювати. Однак Ейлер порушив цю заборону і назавжди втратив зір. Він ледве розрізняв силуети. Диктуючи, учений користувався чорною поверхнею стола, на якій виводив крейдою формули і проводив обчислення.

До останніх днів Ейлер не залишав наукової роботи. Помер віл 18 вересня 1783 року.Поховано Ейлера в Петербурзі на Смоленському кладовищі. У 1837 р. з нагоди 130-річчя з дня народження видатного вченого, на його могилі було споруджено пам'ятник, на полірованій плиті якого вибито латинською мовою напис: «Леопарду Ейлеру Петербурзька Академія».

Значення Ейлера у розвитку науки величезне. Немає жодної галузі математики, на якій не позначився б його геній. Аналітичні методи дослідження найскладніших залежностей у математиці, фізиці й техніці він застосовував, обходячись без графіків і малюнків. Наприклад, в його книжках з аналізу нескінченно малих та з диференціального числення на 800 сторінках тексту немає жодного малюнка. Ейлер не мав суперників у техніці обчислень, у майстерності застосування формул та їх перетворенні.

Ейлер створив варіаційне числення, надав сучасної форми інтегральному численню, викладу тригонометрії й арифметики. Його праці виділили теорію диференціальних рівнянь в окрему дисципліну. Учений заклав основи теорії поверхонь. Він був по суті засновником теоретичної фізики, механіки твердих тіл і, разом з Данилом Бернуллі, основоположником гідродинаміки та гідравліки як самостійних наук. Ейлер створив науку мореплавства, теорію корабля, теорію розрахунку турбін, в якій настільки випередив свій час, що лише в 1943 р. вперше було побудовано модель турбіни за його описом.

У своїх працях учений розробив питання кінематики фігурних коліс, зовнішньої балістики, біологічної фізики, теорії кольорів і музики, ряд важливих питань з теоретичної астрономії, оптики і теорії ймовірності. Неоціненний його внесок у теорію чисел. Він не тільки довів, а й узагальнив відому в теорії чисел малу теорему Ферма, довів так звану велику теорему Ферма про неможливість розв'язати в цілих додатних числах рівняння хп+уп=п (при п>2) для випадку п = 3. Ейлер довів помилковість припущення Ферма про те, що вираз 22п+1 є просте число при будь-якому п, показавши, що, коли п = 5, ми дістанемо складне число 4 294 967 297, яке ділиться на просте 641.

За час своєї наукової діяльності Ейлер написав понад 880 творів. Повне видання математичної спадщини геніального вченого становило б 60 томів по 500 сторінок у кожному.

З усієї своєї плідної наукової діяльності (близько 56 років) Ейлер 31 рік віддав Петербурзькій Академії наук. Він був свідком зростання її слави і одним з тих, хто активно збагачував російську науку.

15 квітня 1957 року наша країна разом з прогресивним людством усього світу урочисто відзначила 250-річчя з дня народження Леонарда Ейлера, ім'я якого займає почесне місце серед імен видатних людей нашої планети.

ЛІТЕРАТУРА

Абубакиров Н. Абу Райхан Бируни. «Наука й жизнь», 1973, № 9.

Артоболевский Й., Левитский Н. П. Л. Чебишев — создатель синтеза механизмов. «Наука й жизнь», 1972, № 1.

Багратуни Г. Г. Карл Фридрих Гаусе. М., Гиз, 1956.

Басов Н. Г. Мстислав Всеволодович Келдьіш. «Природа», 1971, № 2.

Бородін О., Бугай А. Біографічний словник діячів у галузі математики. К., «Радянська школа», 1973.