Математики ХVІ – поч. ХХ ст.

Вдосконалення технології машинної праці, дальший розвиток морського, річкового й залізничного транспорту, у зв'язку з побудовою у XVIII ст. парового двигуна, створення у XIX ст. двигунів внутрішнього згоряння, перші наукові досягнення фізиків у пізнанні природи електричної енергії, розвиток хімії, агрономії, ботаніки й зоології — такі позитивні наукові здобутки цієї доби.Країною, яка у XVIII-XIX ст. дала світові найбільше видатних математиків, фізиків, інженерів, була Франція. Імена цих учених: Жан Д'Аламбер, Жозеф Лагранж, П'єр Лаплас, Гаспар Монж, Огюстен Коші, Андре Ампер, Жан Фур'є, Сімеон Пуассон, Анрі Пуанкаре та ін. Значних успіхів у розвитку різних математичних дисциплін добилися німецькі вчені Карл Якобі, Петер Діріхле, Карл Вейєрштрасс, Георг Ріман, Георг Кантор, Давід Гільберт, англійські математики Абра-хам де Муавр і Джордж Грін, шотландський математик Колін Маклорен, швейцарський — Якоб Штейнер, чеський Бернард Больцано, угорський математик Янош Больяй.

Зусилля західноєвропейських математиків XVIII і XIX ст. були спрямовані на застосування прийомів диференціального та інтегрального числень у всіх галузях математики. На основі цих числень поглиблюється теорія чисел та розширюється поняття самого числа.

Розвиток теорії комплексних чисел сприяв розвитку у XX ст. таких наук, як гідро- і аеродинаміка, акустика, електро-, радіо- і атомна техніка.

Аналітична геометрія на площині у XIX ст. доповнилася теорією визначення положення точки на поверхні тіла за допомогою двох координат і незабаром збагатилася досягненнями в галузі сферичної геометрії.

У XIX ст. евклідову дедуктивну геометрію було узагальнено так званими неевклідовими геометріями, було також удосконалено диференціальну геометрію, де для глибшого дослідження взаємозв'язків між геометричними образами застосовується диференціальне числення.

Алгебру як науку про розв'язування рівнянь було узагальнено в XIX ст. теорією Галуа., Відомий німецький математик Г. Кантор почав розробляти теорію множин, яку уточнюють і вдосконалюють своїми працями математики XX ст. Розвиток математики на основі диференціального й інтегрального числення позитивно вплинув на розвиток теорії ймовірностей, варіаційного числення, теорії диференціальних рівнянь, рядів, теоретичної фізики та на розвиток інших дисциплін.

Імена видатних західноєвропейських математиків XVI—XIX ст. назавжди увійшли в історію математичних наук.

ЛІТЕРАТУРА

Абубакиров Н. Абу Райхан Бируни. «Наука й жизнь», 1973, № 9.

Артоболевский Й., Левитский Н. П. Л. Чебишев — создатель синтеза механизмов. «Наука й жизнь», 1972, № 1.

Багратуни Г. Г. Карл Фридрих Гаусе. М., Гиз, 1956.

Басов Н. Г. Мстислав Всеволодович Келдьіш. «Природа», 1971, № 2.

Бородін О., Бугай А. Біографічний словник діячів у галузі математики. К., «Радянська школа», 1973.

Ван дер Варден. Пробуждающаяся наука. М., Физматгиз, 1953.

Вилейтнер Г. История математики от Декарта до середини XIX столетия. М., Физматгиз, 1956.

Воронцова А. А. Софья Ковалевская. М., 1959.

Голованов Я. Світочі науки. Етюди про вчених. К., «Веселка», 1970.

Епйфанова А. П., Йльйна В. П. Михаил Александрович Лаврентьев. М., «Наука», 1971.