ПАФНУТІЙ ЛЬВОВИЧ ЧЕБИШОВ

Пафнутій Львович часто виїздив за кордон. Там він слухав лекції видатних учених-математиків, сам виступав з доповідями і повідомленнями про свої праці, а у вільний час знайомився з новими досягненнями техніки, відвідував фабрики і заводи, розмовляв з інженерами і винахідниками.

Помер П. Л. Чебишов 8 грудня 1894 р. за своїм письмовим столом від паралічу серця.

Недалеко від Москви, на залізничній магістралі, що сполучає столицю нашої Батьківщини з Києвом, є невелика станція Балабаново, а за 5 кілометрів від неї село Спас. Там під високою церковною дзвіницею у родинному склепі поховано великого вченого.

У грудні 1944 р. в зв'язку з 50-річчям з дня смерті П. Л. Чебишова Радянський уряд прийняв постанову, в якій схвалив заходи щодо увічнення пам'яті видатного вченого. Було видано повне зібрання його наукових праць, установлено дві державних премії його імені за найкращі праці з математики і теорії механізмів та машин, кілька стипендій імені Чебишова для кращих аспірантів-математиків у Московському державному університеті та в Інституті математики Академії наук СРСР, перед будинком Ленінградського університету встановлено бронзове погруддя вченого.

Праці П. Л. Чебишова навічно увійшли в скарбницю надбань світової науки і техніки. Вони, як і праці М. І. Лобачевського, проторували нові шляхи в розвитку математики. Створивши теорію наближення функцій, поставивши на надійний теоретичний грунт теорію імовірностей і зрушивши з місця проблему двотисячолітньої давності про розподіл простих чисел у натуральному ряді, П. Л. Чебишов дав могутній поштовх молодим поколінням російських і зарубіжних математиків багатьох напрямів, які великою мірою збагатили зміст цієї науки.

Наукову спадщину нашого видатного вченого з успіхом розробляли і розвивали далі його видатні учні: академіки О. М. Крилов, А. А. Мар-ков, О. М. Ляпунов, Д. О. Граве, професори О. М. Коркін, Г. Ф. Вороний, член-кореспондент Академії наук СРСР Є. І. Золотарьов та ін.

ЛІТЕРАТУРА

Абубакиров Н. Абу Райхан Бируни. «Наука й жизнь», 1973, № 9.

Артоболевский Й., Левитский Н. П. Л. Чебишев — создатель синтеза механизмов. «Наука й жизнь», 1972, № 1.

Багратуни Г. Г. Карл Фридрих Гаусе. М., Гиз, 1956.

Басов Н. Г. Мстислав Всеволодович Келдьіш. «Природа», 1971, № 2.

Бородін О., Бугай А. Біографічний словник діячів у галузі математики. К., «Радянська школа», 1973.

Ван дер Варден. Пробуждающаяся наука. М., Физматгиз, 1953.

Вилейтнер Г. История математики от Декарта до середини XIX столетия. М., Физматгиз, 1956.

Воронцова А. А. Софья Ковалевская. М., 1959.

Голованов Я. Світочі науки. Етюди про вчених. К., «Веселка», 1970.

Епйфанова А. П., Йльйна В. П. Михаил Александрович Лаврентьев. М., «Наука», 1971.

Инфельд Д. Зварист Галуа — избранник богов. М., «Молодая гвардия», 1960.

Каган В. Лобачевский й его геометрия. М., Гос-техиздат, 1956.

Каган В. Архимед. М., Гостехиздат, 1969.