Функція заощадження коштів

Місцеві ціни. Підвищення цін на такі товари і послуги, як водопостачання для потреб населення, міські пасажирські перевезення, залізничні перевезення, послуги клінік, санаторіїв, лікарень, належать до компетенції провінційних комісій з цін.

У всіх випадках клопотання, що направляються до Вищої ради з цін чи в провінційні комісії, повинні містити:

- опис товарів і послуг, на які пропонується підвищення цін;

- структуру витрат виробництва;

- опис способів реалізації товарів і послуг;

- діючі ціни й тарифи на ці товари і пологи, а також передбачувані нові ціни й тарифи;

- обґрунтування зростання витрат виробництва, а отже, збільшення цін.

Список товарів і послуг, ціни на які підпадають під державне регулювання, значно скоротився в останні роки. Так, кількість галузей економіки, де існувало активне втручання держави в ціноутворення, скоротилося з 174 до 21. Нині питома вага встановлюваних безпосередньо державою регульованих цін у загальній структурі споживчих цін становить близько 10%.

У Норвегії контроль за дотриманням законодавства, що регулює питання ціноутворення та підприємництва, здійснює система органів, серед яких найважливішими є спеціалізовані органи ціноутворення: Рада цін, Директорат цін, Державна інспекція цін.Австралія. У цій країні немає спеціальної системи регулювання цін. Контроль за цінами на хліб, молоко, яйця здійснюється в ряді штатів спеціальними уповноваженими організаціями, що входять до складу казначейств цих штатів. Уповноважені організації регулярно переглядають максимальний рівень цін на дані товари. На інші масові сільськогосподарські товари призначаються мінімально гарантовані закупівельні ціни. Оптові ціни не можуть бути підвищені без попереднього повідомлення (за 21 день) Управління зі спостереження за цінами, що входить до складу національного казначейства.

Таким чином, у державах з розвинутими ринковими відносинами контроль за цінами здійснюють державні органи. У цілому сфера контрольованого державою ціноутворення охоплює 10-30% загального обсягу продукції, що виробляється.

ІІ Законодавче регулювання процесів ціноутворення в Україні

Сьогодні в Україні існує певна система впливу на процеси ціноутворення суб’єктів господарювання. Ця система, з одного боку, обмежує підприємства у виборі ціни, а з іншого – створює більш-менш справедливі умови функціонування для всіх учасників економічних відносин, сприяє створенню вільного конкурентного середовища, а також обмежує розвиток негативних тенденцій, таких як: монополістичне ціноутворення; штучне підвищення цін на товари першої необхідності тощо.

Управління процесами ціноутворення підприємств в Україні ґрунтується на системі законів та законодавчих актів, головними з яких є:

Ø Закон України „Про ціни і ціноутворення”;

Ø Закон України „Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності”;

Ø нормативні документи Верховної Ради України;

Ø нормативні документи Кабінету Міністрів України;

Ø нормативні документи Державної Податкової Адміністрації України;

Ø роз’яснення Вищого Арбітражного Суду України;