Тара і пакування фруктів та овочів
Томати упаковують у дощаті ящики масою нетто до 8 і до 10 кг, полімерні масою нетто до 12 кг, з гофрованого картону масою нетто до 15 кг, фасують у мішки сітчасті, полімерні і пакети масою нетто до 1,5 кг.
Кавуни укладають у ящикові піддони масою нетто до 580 кг, дині — у ящикові піддони масою нетто до 350 кг і у ящики дощаті масою нетто до 35 кг.
Кабачки і баклажани завантажують у ящикові піддони масою нетто до 350 кг, у ящики дощаті масою нетто до 35 і до 50 кг і полімерні масою нетто до 12 і до 18 кг.
Салат, шпинат, щавель фасують у поліетиленові пакети масою до 200 г і складають у дощаті ящики масою нетто до 10 кг або у полімерні ящики масою нетто 5,5—7 кг.
Зберігання фруктів і овочів
Близько 60% усіх витрат фруктів і овочів в процесі їх товароруху припадає на зберігання. Причинами цього є низька якість продукції, недостатня матеріально-технічна база зберігання, повільне втілення прогресивних технологій, відсутність матеріального зацікавлення і механізму його стимулювання.
Зменшенню втрат фруктоовочевої продукції на всіх етапах товароруху і особливо під час зберігання сприятиме перехід до ринкових відносин, зміна форми власності, приватизація підприємств, господарств, конкурентні умови на внутрішньому і зовнішньому ринку товарів тощо.
Типи фруктоовочесховищТимчасові сховища — це кагати, траншеї з природним і активним вентилюванням. У сховищах з природним вентилюванням неможливо регулювати температуру, слідкувати за станом продукції, там виникають труднощі реалізації продукції взимку, особливо під час сильних морозів. Модернізовані великогабаритні кагати з активним вентилюванням дають можливість уникнути цих проблем.
Кагати не потребують великих затрат на обладнання, їх можна розміщувати у місцях вирощування продукції і при дотриманні всіх вимог отримати економічний ефект.
Стаціонарні сховища мають переваги над тимчасовими, бо вони можуть забезпечити кращу схоронність і високу якість продукції, зменшити втрати, але їх утримання коштує значно дорожче.
Стаціонарні сховища для фруктів і овочів класифікуються: за цільовим призначенням —спеціалізовані для зберігання окремих видів фруктів та овочів, неспеціалізовані або універсальні для зберігання усіх або декількох видів продукції; за способом зберігання — з засіками, стелажні, тарні (контейнерні), навальні (без засіків і тари, завантажуються суцільним шаром продукції); за способом підтримання температурно-вологісного і газового режимів зберігання —сховища з механізованим загальнообмінним, з активним вентилюванням, з природним або штучним охолодженням, з регульованим газовим середовищем; за місткістю—невеликі (до 250т), середні (до 1000т), великі (більше 1000т); за конструктивними особливостями щодо рівня землі — наземні, напівзаглиблені, заглиблені, одноповерхові з підвалом, багатоповерхові; за способом завантаження — прирельсові, без залізничних шляхів, з заїздом і без заїзду транспорту у сховище; за місцем знаходження — в місцях виробництва і в місцях споживання фруктоовочевої продукції.
Довготривале зберігання фруктів і овочів може дати економічний ефект, а може привести і до великих втрат, збитковості зберігання.
Основними показниками економічної ефективності тривалого зберігання фруктів і овочів є обсяг трудових витрат протягом усього часу зберігання, собівартість продукції після зберігання, чистий дохід, коефіцієнт ефективності капіталовкладень у будівництво плодоовочесховищ і строк їх окупності.
Собівартість продукції після зберігання складається із собівартості продукції, закупленої за встановленими або договірними цінами, експлуатаційних витрат на їх зберігання, загальновиробничих витрат. В процесі зберігання утворюються технічний брак і природні втрати.