Основні засади зовнішньоекономічної політики України

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в України може здійснюватися як державними органами, так і недержавними органами управління економікою (товарними, фондовими, валютними біржами, торговельними палатами, асоціаціями, спілками та іншими організаціями координаційного типу), що діють на підставі їх статутних документів, а також самими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності на підставі відповідних координаційних угод, що укладаються між ними.

Держава та її органи в процесі регулювання зовнішньоекономічної діяльності не мають права безпосередньо втручатися в зовнішньоекономічну діяльність суб’єктів цієї діяльності, за винятком випадків, коли таке втручання здійснюється згідно з законами України. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється для того, щоб забезпечити:

1) захист економічних інтересів України та законних інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності;

2) створення рівних можливостей для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності розвивати всі види підприємницької діяльності незалежно від форм власності та всі напрями використання доходів і здійснення інвестицій;

3) заохочення конкуренції та ліквідацію монополізму в сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Систему органів регулювання зовнішньоекономічної діяльності очолює Верховна Рада України.

Кабінет Міністрів України вживає заходів до здійснення зовнішньоекономічної політики України відповідно до законів України; координує роботу торговельних представництв України в іноземних державах; проводить переговори і укладає міжурядові договори України з питань зовнішньоекономічної діяльності, забезпечує виконання міжнародних договорів України з питань зовнішньоекономічної діяльності всіма державними органами управління, підпорядкованими Кабінету Міністрів України; забезпечує складання платіжного балансу, зведеного валютного плану України.

Одним із органів регулювання зовнішньоекономічної діяльності є також Національний банк України. Він представляє інтереси держави у відносинах з центральними банками інших держав, міжнародними банками та іншими фінансово-кредитними установами та укладає відповідні міжбанківські угоди; здійснює облік і розрахунки по наданих і одержаних державних кредитах і позиках, проводить операції з централізованими валютними ресурсами, які виділяються з Державного валютного фонду України у розпорядження Національного банку України; - виступає гарантом кредитів, що надаються суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності іноземними банками, фінансовими та іншими міжнародними організаціями під заставу Державного валютного фонду та іншого державного майна України;Іншими важливими органами регулювання зовнішньоекономічної діяльності є Міністерство зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України (деякими функціями якого є здійснення заходів нетарифного регулювання зовнішньо-економічної діяльності, зокрема реєстрації учасників зовнішньоекономічної діяльності та окремих видів контрактів, проведення антидемпінгових та антисубсидійних розслідувань), Державна митна служба України, Антимонопольний комітет України, Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі, органи місцевого управління зовнішньоекономічною діяльністю.

Висновки

Формування зовнішньоекономічних зв’язків тягне за собою виникнення багаточисельних проблем, пов’язаних з цим процесом, преодоління яких потрібно для подальшого успішного функціонування зовнішніх зв’язків.

В даному аспекті можна виділити слідуючі ключеві проблеми розвитку українськи зовнішніх зв’язків, які потребують першочергового рішення:

подолання зовнішніх факторів, що мають негативний вплив, тобто господарського кризису, політичної та соціальної нестабільності;

поліпшення якісних характеристик вітчизняних товарів;

підвищення ролі держави, для чого потрібно: