Формування груп. Чинники, які впливають на ефективність роботи груп

Формальні групиНеформальні групи

1. Мета 2. Створення 3. Комунікації 4. Лідер 5. Міжособові стосунки 6. Вплив на членів групи 7. КонтрольЕфективність, прибуток Планується організацією Формальні канали Призначається ор¬ганізацією Встановлюються на ос¬нові виробничих завдань Грошові винагороди, вла¬да Спирається на покарання, грошові винагородиЗадоволення соціальних потреб і потреб у безпеці Створюється спонтанно Формальні та нефор¬мальні канали Виходець з групи Розвиваються спонтанно Персональний вплив Діють громадські санкції

Відомий американський фахівець з питань управління якістю продукції Джеймс X. Харрінгтон, вказуючи на сутність групової діяльності як спільних зусиль двох або більше осіб для виконання кон¬кретного завдання, виділяє чотири типи груп

• групи вдосконалення діяльності підрозділів;

• гуртки якості;

• групи вдосконалення процесів;

• цільові групи.

У таблиці 2 порівнюються основні характеристики поданих чотирьох типів груп. З таблиці видно, що в усіх чотирьох типах груп присутній лише один постійний елемент, а саме: вирішення проблем.

Групи вдосконалення діяльності підрозділів. Їх діяльність полягає у визначенні напрямків та виробленні засобів, за допомогою яких усі працівники можуть сприяти підвищенню якісного рівня та ефективності роботи даного підрозділу. Керівник підрозділу є, як пра¬вило, головою групи, але з часом ним може стати підготовлений працівник, який не належить до керівного персоналу. Група виявляє проблеми, а також чинники, що зменшують ефективність роботи підрозділу. Надалі вона розробляє і здійснює заходи для усунення пе¬решкод, що заважають бездефектній роботі підрозділу. Група визначає проблеми і черговість їх вирішення. Вона несе відповідальність за ви¬значення мети вдосконалення в межах підрозділу та визначення за¬ходів, які дозволяють групі виконувати поставлені завдання. Керівник підрозділу відповідає за формування групи вдосконалення діяльності підрозділу. Від усіх працівників підрозділу вимагається активна участь у роботі групи.

Характеристики Групи вдосконалення діяльностіГуртки якостіГрупи вдосконалення процесівЦільові групи1. Членство 2. Участь 3. Директивний вплив керів¬ництва 4. Вибір проблем 5. Терміновість вирішення проблем 6. Сфера діяльності 7. Знаходження рішення 8. Тиск термінів 9. Порядок ро¬боти, терміни 10. Сприяння у роботі з боку організатора 11.Впровадження результатівПрацівники підрозділу Обоє 'язкова Середній Груповий Середня У межах під¬розділу Членами групи Середній Короткі засідання, великі терміни Як один з можливих варіантів Членами гру¬пиПрацівники підрозділу Добровільна Мінімальний Груповий Мала У межах підрозділу Членами гру¬пи Мінімальний Короткі засідання, ве¬ликі строки Бажане Членами гру¬пиВідібрані працівники суміжних підрозділів Обов'язкова Середній Груповий Середня Між підрозді¬лами Членами гру¬пи Середній Короткі засідання, ве¬ликі строки Ніякого Членами гру¬пиПрацівники, відібрані на основі досвіду роботи Обов 'язкова Сильний Здійснюється керівництвом Велика Між підрозді¬лами Членами гру¬пи Високий Тривалі засі¬дання, корот¬кі строки Ніякого Членами гру¬пи

Гуртки якості Це невелика група працівників фірми (від 6 до 12), які добровільно і регулярно зустрічаються для вирішення про¬блем, пов'язаних з умовами їх роботи. У більшості випадків керівник підрозділу не є керівником групи. Гуртки якості працюють над про¬блемами, які безпосередньо впливають на результати діяльності працівників фірми. Гурток формується за згодою керівництва для "розшивки" конкретного вузького місця або вирішення конкретної проблеми, виявленої працівниками фірми. Гурток якості припиняє діяльність після остаточного вирішення даної проблеми.

Основні положення концепції гуртків якості сформулював у 1962 p. Kaopy Ісікава, на той час професор Токійського університету. Соціально-психологічний аспект концепції гуртків якості заснований на деяких основоположних поняттях. Одне з них - ефект соціальної фацилітації, що виявляється у полегшенні взаємодії і підвищенні індивідуальної активності та працездатності людей при об'єднанні їх в групу, між членами якої встановлюються певні стосунки при вико¬нанні спільного завдання. При дослідженні порівняльної ефективності індивідуальної та групової роботи в кінці 30-х років був відкритий "ефект Рінгельмана", суть якого полягає в тому, що в міру збільшення кількості членів групи відбувається описане за досить строгою мате¬матичною залежністю скорочення середнього внеску кожного учасни¬ка в результат групової діяльності. У США на межі 50-бО-х років з'явилися "групи бездефектної праці”, однак масового поширення цей рух не набув. К.Ісікава взяв за основу найважливіші елементи амери¬канських груп бездефектної праці, однак запропоновані ним гуртки якості не стали аналогом американського варіанту, а розвивалися як оригінальна та безпрецендентна для інших країн форма організації праці для інтенсифікації творчих можливостей персоналу.