Платіж. правові основи здійснення платежу

- чи будуть поставлені товари відповідати за якістю і кількістю домовленості сторін;

- чи будуть товари перевозитися достатньо кваліфікованим перевізником і чи будуть вони належним чином застраховані;

- чи можуть товари під час перевезення бути пошкодженими;

- чи надасть продавець покупцю такі документи, які дозволять продавцю вимагати товар у митних органів;

- чи надасть продавець документи, які підтверджують, що товар відповідає вимогам законодавства країни-продавця і країни-покупця (сертифікати відповідності, експортні й імпортні ліцензії і т.ін.);

- які можуть виникнути затримки в одержанні товару в країні покупця.

Ці ризики можна значною мірою зменшити, якщо залучити до здійснення угоди третю сторону. Вона, як правило, краще інформована про аспекти торгової угоди, що викликають побоювання у сторін договору купівлі-продажу. Вона може прийняти на себе частину ризику й у такий спосіб зменшити "тягар", що несуть сторони договору купівлі-продажу.

Продаж, при якому використовується акредитив, показує, як ці ризики можуть бути частково "перекладені" на третю особу, що:

- має більше інформації;

- може належним чином оцінити ризики, що виникають;

- здатна звести ризик угоди до мінімуму.

В угоді з використанням акредитива такими особами можуть бути:

- банк продавця;

- банк покупця;

- принаймні один перевізник.

Гарантії продавцю. Акредитив - документ, за яким банк, що його випустив (банк-емітент), за умови надання продавцем усіх документів до проданого товару (транспортних накладних, ліцензій, страхового сертифіката тощо), які підтверджують, що товар переданий перевізнику, зобов'язаний виплатити продавцю суму, зазначену в транспортній накладній.

ЗБЕРІГАННЯ ТОВАРУ НА СКЛАДІ

У деяких випадках виникає потреба у зберіганні товару, для якого немає місця в торговому закладі покупця. Існують підприємства (товарні склади), що спеціально займаються зберіганням товарів. Іноді товар береться на зберігання й іншими підприємствами. Угоду з передачі товару на схов часто називають договором схову.

Договір схову, як правило, містить такі положення:

- одна сторона (зберігач) приймає від іншої сторони (довірителя) на схов певне майно, як правило, на певний строк;

- довіритель (або інша особа, що діє від його імені) має право в будь-який час вимагати майно, здане на зберігання;

- зберігач зобов'язаний видати майно за першою вимогою довірителя або особи, що діє від його імені (наприклад за дорученням), незалежно від терміну зберігання;