Інформаційні потреби у сфері організації управління соціальними системами та проблеми їх реалізації

Раціональна організація потоків інформації припускає, що необхідно відмовитися від емпіричного підходу до відбору інформації для кожного підрозділу і працівника апарату управління, виходячи з характеру завдань, які ними розв'язуються. Потреба в інформації різних ланок, суб'єктів управління неоднакова і визначається передусім тими завданнями, які розв'язує в процесі управління той чи інший керівник, працівник управлінського апарату, тими функціями, які він виконує. Потреба завжди конкретна, оскільки конкретно визначені завдання.

Інформаційні потреби можуть бути забезпечені як за рахунок відносно незначного збільшення обсягу додатково регульованих потоків вхідної інформації, так і за рахунок глибокого дослідження (аналізу) зібраних даних стосовно соціальних процесів і навколишнього середовища.Також інформаційні потреби можуть бути забезпечені за рахунок істотного підвищення комплексності опрацювання і використання даних, які зібрані та поступили від структурних органів системи управління, в тому числі й органів системи статистики.

Усі види інформації, потрібної для управління, складають його інформаційну систему. Під категорією інформаційна система ми розуміємо організаційно упорядковану і оформлену множину даних (документів), інформаційних потоків, каналів зв'язку, технічних і технологічних засобів, що забезпечують взаємозв'язок між елементами системи управління з метою її ефективного функціонування і розвитку.

З погляду теорії гіперсистем інформаційна система є підсистемою другого порядку до системи першого порядку — управління соціальними системами.

Зміст інформаційної системи (1С) визначається конкретною сферою суспільних відносин залежно від форми і системи організації управління.

Наприклад, загальними є характерні положення для функціонування системи правоохоронних органів в усіх країнах. Але кожна має свої особливості, що зумовлені політичними, економічними, ментальними, правовими чи іншими чинниками. Скажімо, основні завдання, які повинні виконуватися за допомогою 1С у Німеччині, сформульовані так: реєстрація і опрацювання оперативних даних, які поступають до служб і підрозділів управління у вигляді поліцейських протоколів, письмових донесень, телетайпограм і радіоповідомлень; збір, опрацювання і реєстрація повідомлень про правопорушення і злочини, розслідування яких перебуває у компетенції поліцейського управління; передача в земельний карний розшук оперативних повідомлень про злочини; реєстрація і передача у відповідне головне управління поліції повідомлень про оформлення посвідчення водія та дорожньо-транспортні пригоди і передача їх для опрацювання на ЕОМ; проведення інформаційного пошуку щодо запитів співробітників управління.

Зазначені положення можуть бути застосовані і в організації управління правоохоронними органами України, проте не у повному обсязі. Тобто механічно їх не можна переносити на організацію інформаційної системи в Україні. Це зумовлено такими чинниками:

• Україна не федеративна, а унітарна держава;

• рівень технічного оснащення правоохоронних органів Німеччини вищий від нашого;

• економічні можливості Німеччини сьогодні більші, ніж України. Зазначену специфіку можна деталізувати і за іншими чинниками.

Запозичуючи досвід інших, не слід забувати його особливості у просторі та часі. Образно кажучи, цитрусові можна садити на півночі України у відкритий ґрунт, але неважко зробити прогноз, чи будуть вони рости і давати там плоди.

Неврахування закономірностей в організації управління соціальними системами, у тому числі щодо інформаційного забезпечення, нерідко призводить до протилежних результатів. І нерідко ці результати мають згубні наслідки для суспільства.

В основі управлінської діяльності, як відомо, лежать процеси збору, опрацювання і використання інформації, яка має юридичне значення. Тому для підвищення ефективності інформаційної діяльності існує потреба передусім збільшити ефективність інформаційних процесів. Як показує практика, збільшення ефективності інформаційних процесів поряд з іншими заходами найкраще забезпечується цілеспрямованим, кваліфікованим і багатоаспектним використанням засобів і методів математики і кібернетики. Інакше кажучи, успіх практики управління соціальними системами є результатом взаємодії правових наук із науками інформатики, математико-кібернетичної спрямованості та ін.