Функції цивільного права у сфері інформатизації

Відомо, що управлінська діяльність є функцією ієрархічної адміністративно організованої системи. Але при організації управління соціальними системами не можна обходитися тільки адміністративно-організаційними засобами без використання можливостей практично всіх галузей публічного і приватного права.

При розвитку суспільних відносин щодо впровадження досягнень науки і техніки відбувається розширення об'єктів правового регулювання, що відзначається появою нових суспільних стосунків у процесі інформатизації. До них належать стосунки, що виникають на умовах юридичної рівності і незалежності сторін замовників і виконавців окремих програм інформатизації у рамках Національної програми.

Рекомендується у ході інформатизації державного управління широко використовувати можливості цивільного, господарського, трудового та іншого законодавства. Це конче потрібно у зв'язку зі створенням і функціонуванням автоматизованих інформаційно-аналітичних систем.

Розвиток ринкових відносин, які базуються на законах розумної економічної конкуренції, зумовлює потребу визначення специфіки щодо інформатизації у межах таких міжгалузевих комплексних інститутів права, як договірного та зобов'язального.

У сфері інформатизації зростатиме роль таких інститутів права, як: авторське право, право інтелектуальної власності, патентно-ліцензійне право на результати інтелектуальної власності, тендерне (конкурсне), господарське, підприємницьке, комерційне, інвестиційне та інших міжгалузевих інститутів.

Особливо це відчувається щодо входження у цивільно-правовий оборот комп'ютерних програмних продуктів: комп'ютерних програм, автоматизованих баз даних і знань, топологій (топографій) інтегральних мікросхем, закупівлі нової комп'ютерної техніки, у тому числі органами державної влади.

Нерідко вітчизняні науково-виробничі структури ремствують на недосконалість публічного права щодо проведення тендерів на участь в інформатизації органів державного управління. Але якщо проаналізувати їхні зауваження, то на поверхню випливають висновки такого змісту:

а) часто проявляється звичайна правова безграмотність і нігілістичне ставлення до права як комплексного соціального інструменту розв'язання проблем;

б) маючи високі знання у сфері інформатики, техніки, керівники та окремі фахівці з технічною освітою не володіють методами маркетингу, вмінням просувати свої наукові напрацювання як товар, пропонувати його на ринку;

в) відсутність у керівників окремих структур знань щодо конкурентної боротьби у відповідному сегменті ринку;

г) економічною безграмотністю перших керівників підприємницьких структур, зокрема щодо потреби витрат коштів на агресивну рекламу (у доброму розумінні цього слова) тощо.

Звичайно, одна людина всієї премудрості права осягнути не може. Але лідери індустрії у сфері інформатизації добре знають прописну істину, що економити на юристах і менеджерах не можна і шкідливо. Наприклад, провідні світові лідери у сфері індустрії інформатики витрачають на юридичну і організаційну підтримку своєї діяльності до ЗО % прибутку. Вони розуміють, що уціліти серед "акул" бізнесу можна тільки тоді, коли добре знаєш закони бізнесу, підприємництва, комерції, конкуренції.

Автоматизація опрацювання інформації шляхом комп'ютеризації з метою отримання потрібних даних вимагає їх пошуку у великому обсязі та змінних вхідних даних. Це можливо здійснювати за допомогою засобів складного математичного забезпечення, а для цього потрібна організація відповідної електронної обчислювальної техніки, алгоритмів і відповідних комп'ютерних програм. Ці засоби математичного забезпечення є результатом особливого виду творчості та водночас набувають характеру промислової, товарної продукції високої вартості. А це зумовлює потребу визначення їх як промислової власності в межах такого міжгалузевого інституту права, як інтелектуальна власність. Тобто інформаційні відносини, які виникають у зв'язку зі створенням і використанням алгоритмів, автоматизованих баз даних і комп'ютерних прог-