“Концепція управління ризиками”

∑ W =1

Кожний ризик описується визначеним числом чинників (не більше десятьох). Значення кожного з них рангується за рівнем ризику (в міру наростання ризику), потім нормується. При цьому кожному чиннику на основі експертних висновків присвоюється своя вага, що відбиває частку його впливу на загальний розмір рівня ризику. Чим ближчий рівень ризику до 1, тим ризик менший, чим ближчий він до п (для 10 чинників п = 10), тим він вищий.

До оцінюваних чинників ризику кон'юнктурного характеру, як показує практика, відносяться:

— стійкість і коливання ринку;

— динаміка і напрямок розвитку ринку;

— конкурентність ринку (тип ринку, його місткість, число і потужність конкуруючих фірм, структура ринку за частками виробництва або споживання тощо);

— виробничі або споживчі чинники (залежно від типу ризику);

— організаційні чинники підприємництва (досконалість господарського права, стабільність політичної та економічної ситуації тощо);

— інші випадкові і невраховані чинники.Об'єктивні критерії ризику мають стійкий характер і не залежать від дій суб'єктів господарювання, їх варто враховувати як необхідні витрати ризику, причому в ряді випадків варто адаптуватися до деяких умов непевності. Проте у певних випадках деякі чинники ризику підпадають (у відомих межах) під маркетинговий вплив. До них варто віднести такі:

— ситуація у зайнятій ніші ринку;

— стан портфеля замовлень;

— зайнята частка ринку;

— збалансованість виробництва і продажів;

— виробничі, фінансові, збутові та інші господарські чинники;

— конкурентоздатність фірми тощо.

Поряд із визначенням рівня ризику важливо встановити зони (області) ризику. Зона ризику — це межі, у яких ризик не перевищує визначених величин, що характеризують рівень ризику, але який не перевищує неприпустимий його рівень. За десятибальною шкалою можна виділити такі зони ризику (табл.).

Таблиця. Зони ризику за десятибальною шкалою:

Межа зон ризику (К)

О,1 — 2,.5

2,6—5,0

5,1 — 7,5