Фактори виробництва та міжнародний поділ праці

-найвища ступінь розвитку суспільного територіального поділу праці між країнами, що передбачає стійку концентрацію виробництва певної продукції в окремих країнах;

-спосіб організації спільного виробництва, за якого мікроекономічні суб’єкти різних країн спеціалізуються на виготовленні певних товарів та послуг і обмінюються ними.

Форми міжнародного поділу праці:

- міжнародна спеціалізація;

- міжнародне виробниче кооперування;

- міжнародне кооперування праці;

- міжнародний поділ факторів виробництва.

Міжнародна спеціалізація

– форма поділу праці між країнами, в яких зростання концентрації однорідного виробництва відбувається на основі прогресуючої диференціації національних виробництв.

Міжнародне виробниче кооперування

– включення країни в міжнародний поділ праці в рамках “вертикальної моделі міжнародного поділу праці”, тобто за умови збереження автономності виробничого процесу в національних кордонах.Міжнародне кооперування праці

– стійкий обмін (базується на міжнародному поділі праці) між країнами продуктами, які виробляються ними з найбільшою економічною активністю.

Міжнародний поділ факторів виробництва

– концентрація окремих факторів виробництва, що склалася історично і є передумовою до виробництва ними певних товарів, які економічно більш ефективні, ніж в інших країнах.

У другій половині ХХ століття вивіз капіталу за межі національних кордонів спричинив інтернаціоналізацію економіки, набравши форм:

-інтеграції національних господарств у регіональні комплекси з міждержавним регулюванням;

-транснаціоналізації або виходу виробничої та комерційної діяльності компаній за національні кордони.

Міжнародний поділ праці базується:

- на предметній спеціалізації;

- спеціалізації на виробництві продуктів певного роду;

- спеціалізації на виробництві готових виробів;

- спеціалізації на виробництві деталей та вузлів;