Інфосфера та глобальні комунікаційні моделі
Зокрема інформаційні потоки впливають:
• на індивідуальному рівні — на судження, культуру, освіту, роботу, відпочинок;
• на інституціональному — на політику, економіку, релігію;
• на груповому (соціальному, етнічному, професійному, віковому та ін.) — на ідентичність, мобілізацію, участь тощо;
• ва міждержавному — на співробітництво (конфлікт), ресурси, транснаціональні корпорації тощо.
Не даремно дуже популярними, особливо після розпаду СРСР, стали в СІЛА висловлювання Д. Роткопфа: "В економічних і політичних інтересах СІЛА — забезпечити такий хід подій, коли світ рухається до однієї сильної мови, то це буде англійська; коли світ рухається до спільних комунікацій, безпеки і стандартів якості, то вони будуть американськими, коли світ стає пов'язаним телебаченням, радіо, музикою, комп'ютерним програмуванням — все це буде американським; і якщо розів'ються спільні цінності — це будуть цінності, з якими американцям буде зручно жити".
Здається, коментарі зайві?!
Не думаю, що ці висловлювання варто недооцінювати.
Наприкінці XX ст. сформувався елітний клуб кількох постачальників новин у світі, який домінує в інфосфері — глобальній комунікаційній інфраструктурі, де світове лідерство утримують США.
Провідні члени цього віртуального клубу — глобальна телевізійна мережа новин CNN International (США) та агентства новин The Reuters (Великобританія), Agence France Press (Франція) і Associated Press (США).
Звичайно, країни, що розвиваються, намагаються створювати конкуренцію глобальним медіа-імперіям.
Такі агентства, як NANAP (The Non-Alligned News Agencies Pool — Бюро агентств країн руху неприєднання), PANA (The Pan-African News Agency — Панафриканське агентство новин), CANA (The Carriben News Agency — Карибське агентство новин), IPS (Inter Press Service — Неурядова медіа-організація) намагаються прорвати інформаційну блокаду з боку західних країн, але сили явно не рівні.
Саме тому чимало країн світу намагається захистити свій інформаційний простір законодавчим шляхом.
Наприклад, Канада і Франція ухвалили закони щодо заборо-нення супутникового поширення іноземного телепродукту. Аналогічні принципи покладеш в основу інформаційної політики Китаю, Сінгапуру, багатьох країн Близького Сходу.
Очевидно, настав час і українцям ретельно попрацювати над цією проблемою.
У глобальних медіа-імперіях технологія проходження інформації є двохярусною. Провідні медіа-організації першого ярусу — "Reuters Television", "Worldwide Television News" (WTN), CKNUS і CNN виступають у ролі оптових виробників телевізійних "картинок", звукових та текстових "доріжок". В Європі обмін теленовинами здійснюється також агентством EVN або Evrovision (Evrovision News Echange).
Медіа-провайдери другого ярусу — великі телевізійні мережі та супутникові і кабельні канали новин виробляють з "інформаційної сировини" начебто власний інформаційний продукт.Але дослідження О. Зернецької показали, що "як засвідчує практика роботи з матеріалами міжнародних агентств теленовин, новинні образи несуть у собі значення, які практично майже не змінюються під час редагування "на другому ярусі".
Відтак ми з вами маємо великі проблеми, оскільки інформаційна влада концентрується в руках невеликої кількості людей — власників медіа-імперій, які дозволяють собі "не помічати" цілі континенти, регіони та країни, або висвітлювати події, які в них відбуваються, зі своєї "дзвіниці". І це треба розуміти, якщо ми збираємося серйозно зайнятися власним медіа-менеджментом.