Память як обєкт комунікаційної діяльності

Безумовно, цей компонент пам'яті (і психіки) відіграє досить важливу роль, вагомість якої ми часто-густо не усвідомлюємо, проте інтуїтивно відчуваємо.

Можна погодитися з К. Юнгом, який вважав, що особисте безсвідоме складається із змістів, які певний час були усвідомленими, а з часом були забуті або витіснені іншими.

Колективне безсвідоме, на його думку, має у своїй структурі змісти, успадковані від попередніх поколінь.

Біологічно (переважно генетично) передаються лінгвістичні (побудова речення, артикуляція), логічні здібності (лічення схожих предметів, виокремлення причин і наслідків тощо). Невід'ємні риси національного характеру, які безпосередньо відображаються у народних звичаях, художніх промислах, творчості і, зрозуміло, комунікаційній діяльності.

У будь-якому разі, розглядаючи структуру соціальної пам'яті суспільства, треба мати на увазі соціальне безсвідоме (етнопсихологію, архетипи — успадковані змісти соціального безсвідомого, соціальні інстинкти — співчуття, потребу в спілкуванні, підкорення лідеру) і суспільну свідомість (науково-теоретичну, яка характеризується цілісністю, систематизованістю і прогностичністю, і буденну, яка формується на базі життєвого досвіду людей).

Крім того, зауважимо, що групова соціальна пам'ять малих груп переважно не має безсвідомої психічної основи, як це фіксується вченими у соціальній пам'яті великих груп (наприклад, етнічно-релігійних) або суспільства в цілому.

Проте, якщо говорити про малі групи, що об'єднують феміністок, представників сексуальних меншин та ін., тут, очевидно, безсвідомий психічний компонент слугує підґрунтям для єднання індивідів у вищезгадану малу групу.

Отже, пам'ять індивіда, малих та великих соціальних груп, суспільства загалом є важливим і необхідним об'єктом для здійснення комунікаційної діяльності. Нас ця діяльність цікавить у контексті здійснення впливу на вищезгадані об'єкти суспільного життя. Але це вже проблеми технологій, на яких ми зупинимось пізніше.

Список використаної та рекомендованої літератури

1.Акофф Р., Эмери Ф. О целеустремленных системах. — М., 1974.

2.Аналітика, експертиза, прогнозування. — К, 2003.

3.Антипов К. В.,Бажеиов Ю. К. Паблік рилейшнз. — М, 2002.

4.Бокарев Т. Энциклопедия интернет-рекламы. — М., 2000.

5.Ванштейн Г. Интернет как фактор общественных трансформаций // МЭиМО. — 2002. — № 7.

6.Ван Дейк Т. А Язык. Познание. Коммуникация. — 1989.

7.Банковски Б. Глобалізація крізь македонську призму // Політична думка. — 2000. — № 3.8.Василенко И. А. Политическая глобалистика. — М., 2003.

9.Винер Н. Кибернетика и общество. — Л., 1958.

10.Гаджиев К. С. Введение в геополитику. — М., 2000.

11.Гитлер А. Моя борьба. — Б. М, 1996.

12.Гоян О. Я. Основи радіожурналістики і радіоменеджменту. — К, 2004.