Центр продуктивності України

Центр продуктивності України постійно підтримує тісні зв'язки з усіма членами Європейської Асоціації національних центрів продуктивності, бере активну участь у розробленні методологічних і практичних документів Асоціації.

У рамках Світової Конфедерації наук з продуктивності та якості і Світової Академії наук з продуктивності Центр підтримує тісні контакти з ученими 30 країн світу. Багатьох з них запрошено до участі у заходах, які відбудуться в Україні протягом двох наступних років під загальною назвою "Продуктивність економіки перехідного періоду. Досвід та проблеми".

Два науковці Центру продуктивності обрані дійсними членами (академіками) Світової Академії наук з продуктивності і гідно представляють Україну у всіх заходах Академії.Працівники Центру продуктивності брали участь і виступали з проблемними доповідями на міжнародних і всеукраїнських з'їздах та конференціях учених і практиків з широкого кола питань про продуктивність національної та світової економіки.

Світова Конфедерація наук з продуктивності та якості, визнаючи високі досягнення Центру у пропаганді ідей і практичні результати у впровадженні розробок з ключових проблем продуктивності, визначила установу своїм представництвом в Україні і надала Центру продуктивності повноваження Відділення Світової Конфедерації.

Розробки та видання Центру продуктивності, активна й цілеспрямована праця його фахівців та науковців, постійні зв'язки з тисячами підприємств, роботодавців і працівників наочно демонструють правильність обраного шляху в науково-дослідній сфері, велику перспективність підходів до розвитку продуктивності економіки України у XXI ст.

Центр продуктивності завжди був відкритий для співробітництва і партнерства, про що свідчить його безпосередня практична робота з підприємствами базових галузей економіки України. Щороку укладається близько 10 господарчих договорів на виконання складних і відповідальних завдань, від яких залежить успіх підприємництва і добробут людей. І у всіх випадках працівники Центру продуктивності України доводили, що вони працюють відповідно до вимог часу.

За винятком Азіатської організації продуктивності, що докладає активних міжнародних зусиль для спільної користі, МОП і ЄС, що сприяють заснуванню та функціонуванню національних організацій продуктивності, "добровільне" міжнародне співробітництво між центрами продуктивності залишається недостатнім. В умовах, коли багато НОП змагаються за нові джерела фінансування, їм складно тісно співпрацювати із собі подібними іноземними установами при розробленні спільних дво- або багатосторонніх програм, поки вони не знайдуть фінансового підґрунтя такої співпраці.

Проводяться конференції з продуктивності, де зустрічаються експерти з продуктивності для обміну ідеями, але дискусії рідко виробляють програми дій.

Однак, якщо не проводити власних досліджень для визначення змін у самій природі продуктивності та якості, рушійна сила руху за продуктивність зрештою вичерпається та втратить державну підтримку. НОП не зможуть зберігати переконаність суспільства у важливості продуктивності, якщо не продовжуватимуть дослідження істинної її природи і значення. Такий самий феномен існує з вимірюванням продуктивності і міжнародними порівняннями. Деякі з центрів періодично готують публікації щодо рівнів продуктивності, тенденцій, міжнародних порівнянь. Вони використовують доступні дані зовнішніх статистичних джерел і власні формули для розрахунків, але рідко цікавляться законністю методів збирання цих даних, бухгалтерських систем, зважених курсів обміну або формул. Такі вимірювання стають інструментом політики. Принаймні потрібні деякі обговорення між центрами з питань вимірювання продуктивності та більшої прийнятності міжнародних порівнянь.

Безперервне змінювання глобального довкілля змушує НОП враховувати необхідність своєї участі у світових подіях. Якщо ділова спільнота діє у світовому масштабі, центри продуктивності не можуть зберігати внутрішньодержавну орієнтацію. Спільні зусилля НОП в розробленні потрібних програм на засадах спільної відповідальності сприятимуть цьому процесу. Ці зусилля можуть бути спрямовані на обмін або спільне розроблення навчальних програм, обмін викладачами і спільну підготовку підручників.

Центри можуть також співпрацювати при розробленні фундаментальних та соціальних питань продуктивності, що становлять зараз і становитимуть в майбутньому глобальний спільний інтерес, таких як продуктивність і соціальні проблеми, державне усвідомлення зберігання екології, добробут і системи соціального страхування, освітня реформа тощо.