Ринок чинників виробництва і капіталу
За такого відсотка ті обсяги коштів, що їх господарства зберігають у формі вкладів у фінансових структурах, звичайно дорівнюють тим обсягам інвестицій, які бажає придбати підприємець для одержання прибутку.У результаті надання заощаджень господарств підприємцю у вигляді інвестиційних фондів обсягом К0 річний прибуток підприємця визначатиметься площею, а щорічний прибуток господарств — площею прямокутника. При цьому підприємець реалізуватиме ті проекти, віддача від яких.
Теоретично крива ринкового попиту на капітал є кривою породженого попиту з боку підприємств, тобто сукупною кривою маргінальної прибутковості капіталу, вкладеного з метою одержання прибутку в цілому.
Практично це залежність ефективності інвестиційних проектів (що їх у принципі можуть реалізувати підприємства на існуючому рівні техніки і технології) від значення сумарних інвестицій в одержання прибутку.
На рис. 4.2 проілюстровано принцип побудови цієї залежності. Для цього потенційні проекти підприємств (1А, 2Б, 3В і т. д.) ран-жуються в порядку зменшення віддачі — Р} Р2,..., визначаються обсяги сумарних вкладень для реалізації одного проекту: К, = С, двох проектів: К2 = С, + С2, трьох проектів: К3 = С, + С2+ С3 і т. д. Тут С„ С2,... — вартість проекту першого, другого і т. д. Якщо ж якесь підприємство має більше одного варіанта інвестиційного проекту, такі варіанти треба будувати як технічно незалежні. Це означає, що проекти можуть реалізовуватись у будь-якій послідовності й у будь-якій кількості залежно лише від обсягу залучених фінансових ресурсів. Неважко побачити, що коли попит на інвестиційному ринку формується під впливом попиту великої кількості підприємств при невеликому впливі кожного окремого підприємства, крива загального попиту на капітал ДД практично стає неперервною.
За інших рівних умов (рівень цін тощо) вигляд кривої короткострокової пропозиції SS істотно залежить від кількості "вільних" грошей Му господарств у поточному періоді загальним обсягом заощаджень у довгостроковому аспекті.
Із збільшенням кількості "вільних" грошей у господарств пропозиція заощаджень зростає — крива SS стає пологішою, гроші зберігаються навіть за меншого відсотка. Із збільшенням загального обсягу нагромаджених заощаджень (короткострокова пропозиція заощаджень зменшується) за інших рівних умов крива зміщується вгору (рис. 4.3).
Рис. 4.3. Вплив кількості "вільних" грошей на пропозицію заощаджень
При такому самому загальному обсязі нагромаджених заощаджень розмір ринкового відсотка і в короткостроковому періоді залежить від кількості "вільних" грошей Му господарствах і в населення. Цей факт широко використовується Центральним банком для регулювання обсягу відсотка.
Залежність мінімального розміру відсотка від загального обсягу нагромаджень господарств становить довгострокову пропозицію капіталу SR SR. її взаємодію з кривою попиту на капітал з боку підприємств наведено на рис. 4.4.
Розглянемо докладніше цю взаємодію. Припустімо, загальний обсяг фізичного капіталу підприємств на початок розглядуваного короткострокового періоду дорівнює Кф, а ринковий відсоток. Упродовж короткострокового періоду (року) певна частина фізичного капіталу зношується і підлягає заміні. Відповідні фінансові кошти господарство "повертає" як прибуток двома шляхами: у вигляді повернення позик (за позиковими інвестиціями на капітал) і у вигляді суми амортизації (з власного капіталу). Оскільки ринковий відсоток істотно перевищує мінімальний відсоток і ™" при відповідному обсязі капіталу то у розглядуваному періоді згідно з кривою короткострокової пропозиції SS господарства пропонуватимуть додаткові інвестиційні фонди.
Рис. 4.4. Взаємодія попиту на капітал і пропозиції капіталу
Через взаємодію попиту і пропозиції ринковий відсоток знизиться, а чистий приріст капіталу підприємства становитиме ΔΚ. У цьому разі збільшення капіталу припиниться, а щорічні валові інвестиції будуть тільки відшкодовувати фізичний капітал, що вибуває.
Таким чином, взаємодія попиту на капітал з пропозицією капіталу відтворює в довгостроковому аспекті механізми, що діють на ринку чинника капіталу. Водночас взаємодія попиту на інвестиції з пропозицією інвестиційних фондів у короткостроковому періоді відтворює механізми ринку кредитів. Ринок інвестиційних фондів — це спосіб існування ринку капіталу. На рис. 4.4 обидва ринки сполучені. Тому незважаючи на те що чинник-капітал має одиницю вимірювання запасу (грн), обсяг річних валових інвестицій у має одиницю вимірювання потоку (грн).