Основне завдання менеджменту енергетичного підприємства

Фахівець з енергетичного менеджменту призначений для роботи в міністерствах та адміністраціях, на підприємствах, в установах різного профілю та форм власності, науково-дослідних лабораторіях і центрах, які займаються питаннями енергозбереження та управління енергоспоживанням.

Менеджмент з енергозбереження – це система управління, яка забезпечує роботу суб’єкта господарювання, при якій споживається тільки необхідна для виробництва кількість палива і енергії;

Система енергетичного менеджменту – частина загальної системи управління підприємством, яка включає в себе організаційну структуру, функції управління, обов’язки та відповідальність, процедури, процеси, ресурси для формування, впровадження, досягнення цілей політики енергозбереження;

2. Принципи та методи енергетичного менеджментуПринципи управління були сформульовані на основі спостережень і досліджень, тому вони є узагальненням практичного позитивного управлінського досвіду і ґрунтуються на певних законах і закономірностях суспільного розвитку. Їх використання в управлінській діяльності дає свого роду ефект “прокладеної лижні”, коли відомо, що треба робити для того, щоб уникнути невдач. Тому знання і врахування принципів управління у сучасному менеджменті є важливою умовою його ефективності.

Принципи енергетичному менеджменту мають відповідати універсальним принципам менеджменту, зокрема таким вимогам:

• відображати загальні положення, що властиві організаціям різних типів і видів;

• відповідати законам розвитку природи, суспільства і бізнесу; об’єктивно відображати сутність явищ і реальних процесів управління організацією;

• бути керівною установкою, що визнається суспільством.

Для енергетичного підприємства чи компанії, яка планує розширювати свою діяльність до меж національного ринку ключовими можуть бути такі принципи:

- високі стандарти діяльності;

- орієнтація на перспективу розвитку (підвищення стандартів діяльності);

- загострена відповідальність кожного за результати справи енергетичного підприємства;

- опора на реальність ринкових ситуацій;

- децентралізація управління фірмою і зростання числа співробітників, що залучаються до розробки управлінських рішень;

- розширення і поглиблення зв’язків фірми із зовнішнім оточенням;

- орієнтація на лідерів;

- підвищення готовності кожного до інновацій;

- застосування новітніх способів стимулювання праці, в тому числі через задоволення потреб у визнанні та успіхові;

- створення корпоративної організаційної культури менеджменту, що ґрунтується на спільних інтересах і загальнолюдських цінностях, партнерстві, співробітництві і взаємній вигоді;

- соціальна відповідальність перед суспільством за результати своєї діяльності.