Сучасний стан науково-технічної сфери в Україні

У сучасних умовах глобалізації економічного життя розвинуті країни, де наука виконує роль головного економіко-відтворювального фактора, забезпечують свій розвиток за рахунок вдосконалення існуючих технологій, техніки та використання принципово нових наукових досягнень. Міжнародний технологічний та науковий обмін, трансфер інтелектуального потенціалу — одна з ознак нашого часу.

Зрозуміло, що Україна стане процвітаючою державою тільки тоді, коли вона зможе комплексно і ефективно освоїти в своїх інтересах території та ресурси, якими володіє. Але зробити це неможливо без тісної економічної і технологічної співпраці з розвинутими країнами. Тому стратегічною метою для України повинно бути її входження до міжнародних науково-технічних потоків, які дозволять модернізувати вітчизняне виробництво, забезпечити конкурентоспроможність основних галузей промисловості.

Охарактеризуємо стан науково-технічної сфери в Україні. За 1998 рік науково-технічними організаціями України було створено 268 зразків нової техніки, або 5,3 зразків на 1 млн. населення (в Росії відповідний показник склав 6,8 зразків на 1 млн. населення). Розрахунки свідчать, що за останні роки їхня кількість щорічно зменшується в середньому майже на 20%. Серед створених зразків нової техніки переважало електротехнічне, хімічне, компресорне, нафтопромислове та нафтогазопереробне устаткування, автомобілі, технологічне устаткування для харчової промисловості.

Хоча в останні роки було створено менше зразків нової техніки ніж у попередні, питома вага прийнятих до опанування об'єктів нової техніки загальною кількістю була в середньому на 6,6% вищою. Оцінка технічного рівня створених зразків свідчить, що їх переважна частина не відповідає сучасним вимогам. Так, частка зразків, при створенні яких використовувалися принципово нові технічні рішення, в останні роки не перевищувала 7% (у Росії цей показник минулого року склав 44,1%). У результаті лише 7 (2,6%) із загальної кількості створених минулого року зразків нової техніки за своїми техніко-економічними характеристиками перевищили кращі світові аналоги. Суттєво, що технічний рівень кожного третього зразка не визначався через відсутність на підприємствах інформації про кращі світові аналоги. У зв'язку з цим без урахування кращих світових аналогів було створено 60% зразків устаткування для чорної та кольорової металургії, харчової промисловості, понад 30% - апаратури та устаткування засобів зв'язку, електротехнічного устаткування, землерийних машин та устаткування культурно-побутового призначення. Таке становище спричинене насамперед тим, що на початку 90-х років з набуттям підприємствами та організаціями господарської незалежності (згідно із Законом України Про підприємства в Україні ) останні з метою економії стали ліквідовувати патентно-ліцензійні структури.

Упродовж останніх років спостерігається процес скорочення чисельності винахідників, авторів промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій - їх кількість постійно зменшується, що, безумовно, негативно впливає на процес створення нової техніки. Так, у 1998 році вона складала 47,2 тис. чоловік або 85,8% від рівня 1996 р. Через брак необхідної інфраструктури та умов для плідної діяльності, “інноватори”, у західному розумінні, в Україні по суті так і не з'явилися, а винахідники працюють здебільшого “на износ”, на декваліфікацію і на “утечку мозгов”.

Структура науково-технічних робіт (НТР) за своєю номенклатурою та питомою вагою складових в останні роки практично не відрізняється і в середньому складає:

•науково-дослідні роботи (39,6%);

•проектно-конструкторські і технологічні роботи (35,2%);

•виготовлення дослідних зразків виробів (15,7%);

•науково-технічні послуги (6,5%);

•проектні роботи для будівництва (6,5%).

Фінансування НТР 1998 року здійснювалося з наступних джерел :

•кошти держбюджету (28,8% від загального обсягу фінансування);