Комунікативний процес в організації.

Горизонтальні комунікації відбуваються між колегами та співробітниками на одному рівні. Вони сприяють координації між належними ланками і відіграють головну роль у робочих командах, де є працівники різних відділів.

Суттєвий вплив на комунікації в організаціях мають електронні засоби комунікацій. Інформаційні технологія стосується ресурсів, які використовує організація для менеджменту інформації, що потрібна для досягнення її цілей. Інформаційна технологія може використовувати комп’ютери, комп’ютерні мережі, телефони та інше устаткування. Є шість найпоширеніших видів інформаційних систем:операційно-виконавча система – з її допомогою виконують рутинні та поточні операції;

інформаційна система менеджменту – збирає дані, організовує і систематизує їх у формі, зручній для менеджерів, а тоді забезпечує цих менеджерів інформацією, необхідною для їх роботи;

система підтримки рішень – автоматично знаходить, опрацьовує та підсумовує необхідну інформацію, необхідну для специфічних рішень;

адміністративна інформаційна система призначена для спеціальних потреб спрацювання інформації менеджерами вищого рівня;

інтернет-мережі – комунікаційні мережі, які діють у межах однієї організації;

експертні системи – створені за принципом визначення усіх можливостей “якщо-тоді”, які стосуються конкретної ситуації.

В організаціях також поширені неформальні комунікації – це непідтверджені повідомлення і чутки; менеджмент “нишпорки” та несловесні комунікації.

Побудова комунікативного процесу та керування ним передбачає виявлення бар’єрів ефективних комунікацій і розуміння того, як їх треба долати. Бар’єри можна розділити на два класи: індивідуальні та організаційні.

Індивідуальні бар’єри - це погане вміння слухати, невідповідність жестів, упередження до чогось, змушування до комунікацій.

Організаційні бар’єри - стосуються організаційних умов, в яких відбуваються комунікації – проблеми спілкування, різні статуси або владні відмінності, різне сприйняття, перевантаження.

Для подолання цих бар’єрів можна використати як індивідуальні, так і організаційні навики та вміння менеджера.

Індивідуальні навики – розвиток уміння слухати, заохочувати двонаправлені комунікації, розуміти мову і значення слів, поважати позиції як одержувача так і відправника.

Організаційні навики – домагатися мети, регулювати інформаційні потоки, розуміти цінність засобів комунікацій.

2.Контроль як функція управління.

Контроль - це процес забезпечення досягнення організацією своїх цілей. Функція контролю починається з того самого моменту, коли формуються цілі та задачі. Контроль дуже важливий для успішної роботи організації. Без нього починається хаос, і керувати діяльністю людей стає неможливо. Тому контроль є невід’ємним елементом самої сутності будь-якої організації і будь-якого управління.

Необхідність контролю.

1. Цілі, задачі та плани розробляються на перспективу, а майбутнє завжди включає невизначеність. Плани і організаційні структури – це лише картини того, чого хоче чи що може організація. Зміна законів, соціальних цінностей, технологій, умов конкуренції та інших факторів оточуючого середовища можуть перетворити цілі та плани, доволі реальні в момент їх формування, в дещо зовсім недосяжне через деякий час. Для того, щоб підготуватися і відреагувати належним чином на виникнувші переміни, необхідний ефективний механізм оцінки їх впливу на організацію.