МЕНЕДЖМЕНТ – ОСНОВА ПРОЦЕСУ УПРАВЛІННЯ

Класична (адміністративна) школа управління (1920-1950 рр.) започаткована Анрі Файолем, якого часто називають батьком менеджменту. Займалась вивченням ролі та функцій менеджерів. Файоль був керівником інституційного рівня управління, оскільки керував французькою вугільною компанією. Інші засновники адміністративної школи, такі, як Ліндан Ірвік (консультант з питань управління в Англії), Джеймс Д.Муні (працював у компанії „Дженерал Моторс”), також були практиками. Файоль виділив в управлінні п'ять основних функцій планування, організування, розпорядництво, координування та контролювання. На засадах розробок Файоля у 20-х рр. було сформульовано поняття організаційної структури управління підприємства, елементи якої є системою взаємозв'язків, неперервних взаємопов'язаних дій -функцій управління [1,3, 18,24,31].

Файолем розроблено 14 принципів менеджменту, поділ праці, повноваження та відповідальність, дисципліна, єдиновладдя, єдність напряму діяльності, підпорядкування особистих інтересів загальним, винагорода персоналу, централізація, ієрархія управління, порядок, справедливість, стабільність робочого місця, ініціатива, корпоративний дух [1, 24].

Школа людських стосунків (1930-1950 рр.). Заснували Мері Паркер Фолліт та Елтон Мейо. Фолліт вперше визначила менеджмент як „забезпечення виконання робіт з допомогою інших осіб”. Школа рекомендувала використовувати прийом управління людськими стосунками через вплив безпосередніх керівників на працівників, консультацій з працівниками, забезпечення широких можливостей спілкування на роботі. Ідея полягає в тому, що уважне ставлення до людей значно підвищує продуктивність праці. На відміну від попередніх шкіл, де переважала турбота про виробництво, тут акцентується увага на турботі про людину. Тобто йдеться про покращання діяльності організації за рахунок підвищення ефективності її трудових ресурсів [1, 3, 7, 13, 18, 24].Школа поведінських наук (з 1950 р. до нашого часу) формувалась Крісом Анджирисом, Ренсоном Лайкертом, Дугласом Мак Грегором, Фредеріком Гербергом та іншими вченими - біхевюристами (від англ. Behavior - поведінка). В основі лежать методи налагодження міжособистих відносин, підвищення ефективності людських стосунків, формування колективів за психологічною сумісністю тощо [1, 3, 7, 13, 18, 24].

Таблиця

Вклад різних шкіл у розвиток науки управління [31, с.70].

Школа наукового управління

1Використання наукового аналізу для визначення кращих способів виконання завдань.

2Відбір робітників, які краще підходять до виконання завдань, їх забезпечення та навчання.

3Забезпечення працівників ресурсами, необхідними для ефективного виконання завдання.

4Систематичне і правильне використання матеріального стимулювання для підвищення продуктивності.

5Відокремлення планування від самої роботи і обґрунтування його як окремого виду діяльності.

Класична школа управління

1Розвиток принципів управління.

2Описання функцій управління.

3Систематизований підхід до управління всією організацією.

Школа людських відносин та школа поведінкових наук

1Застосування прийомів управління між особистими відносинами для підвищення рівня задоволення і продуктивності.