Контроль

— надання чи отримання хабара;

— виплату співучаснику незаконно отриманих гро¬шей;

— шахрайство;

— розпалювання конфліктів на ґрунті зіткнення ін¬тересів;

— ухиляння від сплати податків;

— продаж неякісної продукції;

— розкриття таємниць компанії;

— незаконне використання інформації, отриманої у довірливій розмові та ін.

Фірми, які дорожать своєю репутацією, доводять до своїх працівників ті етичні норми, що є звичними не тільки для власної країни, а й для всього світу. Враху¬вання етичних норм у таких організаціях здійснюється ще при розробленні стратегії і забезпечується контро¬лем етичної поведінки.

2. Вимірювання досягнутих результатів і зістав¬лення їх зі стандартами. Цей етап контролю передба¬чає:

— визначення масштабу відхилень;

— вимірювання результатів;

— передавання інформації про отримані результати;

— оцінювання досягнутих результатів.

Масштаб відхилень — відхилення від заданої тра¬єкторії, яке необхідно фіксувати у процесі вимірюван¬ня. При цьому слід враховувати, що надто великий мас¬штаб збільшує ризик несвоєчасного виявлення відхи¬лень, а надто малий — спричиняє реагування системи контролю на незначні відхилення і потребує зайвих коштів на перевірку їх впливу на стан контрольованого об'єкта. Тому система контролю повинна спрацьовува¬ти лише тоді, коли мають місце істотні для об'єкта кон¬тролю відхилення від стандартів.

Вимірювання результатів — це встановлення фактично досягнутих результатів, які характеризу¬ють стан об'єкта контролю. Система вимірювання по¬винна відповідати тому виду діяльності, який контро¬люють. Розрізняють фізичний та динамічний виміри. Фізичний вимір стосується розміру, форми, зовніш¬нього вигляду об'єкта контролю. Основні одиниці — штуки, тонни, кілометри, гривні тощо. Динамічний вимір характеризує рівень використання ресурсів за якістю чи властивістю (наприклад, фондовіддача, ма¬теріаломісткість, продуктивність). При вимірюванні важливо, щоб швидкість, повторюваність і точність контролю узгоджувалися з діяльністю, що підлягає контролю. Недотримання цієї вимоги призводить до зайвих витрат.

Передавання інформації — це процес надсилання отриманої у процесі вимірювання інформації особі, що приймає рішення. Інформацію слід передавати у той момент, коли це потрібно для прийняття рішення. Тому необхідно з'ясувати, кому передавати інформацію, у якій формі, з якою регулярністю і як швидко вона має надходити; як забезпечити її повноту і достовірність. Часто ці питання вирішують, застосовуючи комп'ютер¬ні інформаційні технології.

Оцінювання інформації — це зіставлення фактич¬них результатів зі стандартами і визначення ступеня їх досягнення. Передбачає обов'язкове з'ясування досто¬вірності отриманої інформації особою, яка приймає рі¬шення. Ця ланка у процесі контролю мусить бути чітко налагоджена, щоб уникнути прийняття неефективного рішення про коригування дій.