Наведіть характеристику основних (загальних) та часткових (спеціальних) функцій менеджменту і покажіть зв’язок між ними

Коли організації здійснюють свій бізнес на зарубіжних ринках, функція контролю придбаває додаткову міру складності.Контроль на міжнародному масштабі є особливо важкою справою через велике число різних областей діяльності і комунікаційні бар'єри. Результативність контролю можна поліпшити, якщо періодично провести зустрічі відповідальних керівників в штаб-квартирі організації і за кордоном. Особливо важливо не покладати на іноземних керівниках відповідальність за розв'язання тихий проблем, які від них не залежать.

2. Опишіть стратегічні альтернативи розвитку підприємства, що має міцні конкурентні позиції і працює на ринку, що має тенденцію до зросатння. Наведіть приклади із практики вітчизняного підприємництва, що підтверджують вибір вказаних альтернатив

Ключовими факторами, що найчастіше враховуються при виборі стратегії розвитку, є сильні сторони галузі та сильні сторони фірми. А.Томпсон та А. Стрікланд запропонували наступну матрицю вибору стратегій в залежності від динаміки росту ринку та конкурентних позицій фірми (рис. 1).

Рис.1. Матриця Томпсона-Стрікланда

Сильні, провідні фірми прагнуть до максимального використання можливостей, породжених їх панівним становищем, і до зміцнення цього становища. При цьому відшукуються можливості розгортання бізнесу у нових для фірми галузях (квадрант 1). Зокрема, коли у жовтні 1999 р. було прийнято рішення щодо встановлення 23%-ної ставки вивізного мита на соняшникове насіння, багато компаній-трейдерів, що успішно здійснювали експорт цього продукту, переорієнтувалися на внутрішній ринок зерна. Зокрема, компанія “Об’єднана зернова”, 95% діяльності якої до прийняття вказаного мита складали експортні операції, відмовилась зовсім від експорту соняшника і перейшла на обслуговування внутрішнього ринку, виготовляючи муку на власних виробничих потужностях.

Першу групу стратегій утворюють стратегії концентрованого росту. Ці стратегії пов'язані лише зі зміною продукту і (або) ринку. До них належать:

- стратегія зміцнення позицій на ринку. Фірма інтенсифікує інформаційний супровід товару для того, щоб переконати споживачів у його все ще великій привабливості для них. Для цього розробляються переконливіші рекламні звернення, проводяться різноманітні акції тощо. До такої стратегії вдалася, наприклад, сумнозвісна МММ на початку 90-х, пропонуючи щоразу привабливіші результати вкладення капіталу у свої акції (Льоня Голубков спершу хвалився новими чобітьми для дружини, потім шубою, а зрештою і віллою у Парижі). Цю ж стратегію використала компанія “Соса-Соlа” після того, як сталися випадки отруєння її напоєм наприкінці 90-х років. Для того, щоб повернути втрачену довіру покупців, компанія сама ініціювала пошук винних, оповістила, що причина у порушенні умов фасування у алюмінієві банки і що це одиничний випадок, який ніколи більше не повториться. Після цього розробила нестандартний маркетинговий захід, випустивши на ринок іграшку “Йо-йо”, яку можна було лише виграти, купивши пляшку із відповідним написом під кришечкою. Ті ж “Йо-йо”, що продавались, були неправдоподібно дорогими порівняно із їх собівартістю та призначенням. Для того, щоб підігріти інтерес, у кожному більш-менш великому місті проводись масові змагання серед дітей, що мали іграшку. Ажіотаж був неймовірний. Інтерес до продукції марки “Соса-Соlа” знову зріс.

- стратегія розвитку ринку. Вона полягає у пошуку нових ринків збуту для продукції, що випускається фірмою, завдяки чому можна значно продовжити її життєвий цикл. До такої стратегії часто вдаються західні фірми, переходячи із більш вимогливого власного ринку до менш вимогливого ринку країн, що розвиваються. Зокрема, деякі кредити передбачають у якості обов'язкової умови їх надання придбання техніки, що випускається країною, яка надає кредит. Техніка, звісно, продається така, яка вже віджила своє на Заході, але приймається у технічно відсталих країнах як останнє слово науки.

- стратегія розвитку продукту. Вона передбачає подальший ріст фірми за рахунок нових модифікацій продукту, що випускався раніше або за рахунок випуску нового продукту за тією ж технологією. Продаж продукту здійснюється на вже знайомому ринку, де торгова марка фірми добре сприймається споживачем. Таку стратегію, зокрема, використала компанія “МакДональдс” після того, як у Європі поширилися випадки коров’ячого сказу і споживачі стали надавати перевагу пташиному м’ясу або вегетаріанській їжі. Класичні ж гамбургери були із яловичини. Тому технологи компанії розробили нові страви із курячого м'яса, які стали рекламуватися і успішно продаватися.

Другу групу еталонних стратегій складають стратегії інтегрованого росту. Вони передбачають зміцнення позицій фірми у галузі за рахунок приєднання нових структур або шляхом розширення зсередини. Виділяють два основних типи стратегій інтегрованого росту:- стратегія зворотної вертикальної інтеграції. Вона націлена на ріст фірми за рахунок придбання або посилення контролю за постачальниками, а також за рахунок створення дочірніх структур, що здійснюють постачання. Ця стратегія допомагає зменшити ризики, пов'язані зі зміною цін на ресурси у зв'язку із зростанням їх рідкісності. До неї вдалися багато українських підприємств, що займаються переробкою сільськогосподарської продукції. Зокрема, підприємства Кам’янець-Подільського ВАТ “Адамс” і ВАТ “Завод хлібопродуктів” взяли в оренду сільськогосподарські угіддя ближніх сіл і вирощують на них зернові культури для забезпечення власного виробництва.