Поняття міжнародного менеджменту, його особливості та функції

Вступ

Особливість управлінської думки в 90-і роки - посилення міжнародного характеру управління. Слідом за переходом більшості постіндустріальних країн до відкритої економіки, різким підвищенням ролі міжнародної конкуренції й у той же час кооперації виробництва, розвитком міжнародного підприємництва і т.п. інтернаціоналізація управління ставить дуже багато нових питань перед управлінською теорією і практикою. Найважливіші з них - що є загальне й особливе в управлінні, які закономірності, форми, методи керування є універсальними, а які діють у діапазоні конкретних умов різних країн, як найкраще виконати функції керування в зовнішньоекономічній діяльності, у чому складаються особливості національного стилю в керуванні, в організаційній поведінці, наскільки ці особливості важливі для досягнення бажаних результатів, як іноземцям швидше пристосуватися до національного місцевого середовища. Усе це винятково нові питання, що поставила перед керівниками реальна практика наприкінці XX сторіччя.

1. Предмет міжнародного менеджменту

Область міжнародного менеджменту досить велика і в сучасних умовах підлегла визначальним тенденціям функціонування транснаціонального виробництва і капіталу, які склалися у світовій практиці.

Саме капітал у всіх його формах стає системоутворюючим фактором управління (особливо його міжнародного характеру). У його саморусі закладений принцип самоорганізації. І оскільки капітал і науково-технічний прогрес інтернаціональні, а національні чи регіональні господарські комплекси в більшій чи меншій ступені відособлені, це приводить у визначений момент часу до кількісного накладення протиріч і диспропорцій у середовищі прийняття управлінських рішень, що спричиняє перехід у нову якість. Закономірність даного процесу очевидна, тому що вона безпосередньо зв'язана з використанням порівняльних переваг окремих країн за допомогою глобального (міжнародного) управління, створенням і збільшенням вартості.

Поряд з цим не слід применшувати роль і невеликих компанії (бізнес - одиниць), які одержали доступ у це середовище завдяки відкриттю ринків, розвитку телекомунікацій, поширенню інформаційних технологій, змінам в організації міжнародних перевезень і збереженню товарів. Отже, основною характеристикою економіки даного типу є безупинна інтенсифікація діяльності.

У міжнародній економіці формуються структури, орієнтовані в першу чергу на мобільність і гнучкість організацій. Фактори виробництва можна швидко перемістити з одного місця в інше; менеджмент побудований на тих же принципах. Ті чи інші види діяльності, у тому числі другорядні операції, зосереджені у визначених районах, які несуть у результаті цього велике навантаження. Подібна стратегія дозволяє міжнародній компанії знайти вплив і динамізм.

Масова орієнтація міжнародної компанії на зниження витрат, мобільність і глобальні масштаби - риси, властивій економіці цього типу, - ставлять фундаментальні питання; відповіді на них багато в чому визначають розвиток сучасного міжнародного менеджменту.

Міжнародний менеджмент - це форма управління закордонними підрозділами (управлінський процес) з боку основної компанії з метою формування, розвитку і використання її конкурентних переваг на світових ринках для одержання прибутку шляхом раціонального використання матеріальних і трудових ресурсів.

Базовими принципами теорії міжнародного менеджменту є концепції абсолютних переваг, відносних переваг, міжнародного життєвого циклу продукту і прямих іноземних інвестицій.

Концепція абсолютної переваги, засновником якої є Л.Сміт, стверджує, що одні країни можуть робити товари більш ефективно, ніж інші завдяки природній перевазі (наприклад, технології чи кваліфікованій робочій силі). Країни експортують ті товари, у виробництві яких вони мають абсолютну перевагу, і імпортують ті товари, у виробництві яких перевага належить їх торговим партнерам.

Концепція відносної переваги, засновником якої є Д.Рікардо, стверджує, що загальний обсяг виробництва може бути збільшений завдяки зовнішній торгівлі навіть у тому випадку, якщо одна країна має абсолютну перевагу у виробництві будь-якої продукції. Теорія відносних переваг справедлива стосовно будь-якої кількості товарів і будь-якій кількості країн, а також для аналізу торгівлі між окремими районами, областями, республіками однієї держави.