Технології міжнародних інвестицій

Назвемо основні риси сучасної міграції капіталів:

підвищення ролі державну вивозі капіталу; держави самі стають активними фінансовими експортерами;

посилення міграції приватного капіталу між промислово розвинутими країнами (це пояснюється структурними змінами в економші, розвитком капітало- та наукоємних технологій тощо);

збільшення частки прямих закордонних інвестицій — капіталовкладень у

Міжнародний ринок капіталів формують інституції, які опосередковують прямі зв'язки між інвесторами, що шукають можливості вкладення капіталу, і підприємцями, що потребують його чи проводять трансформації грошових заощаджень в інвестиційний капітал.

До таких установ-посередників, зокрема, належать:

кредитні інститути, що приймають вклади і задовольняють потреби в інвестиційних кредитах;

кредитні інститути, що ведуть справи клієнтів на біржі;

інвестиційні фонди і компанії, що вкладають отримані кошти в цінні папери, диверсифікуючи вклади з метою зменшення ризику;

великі підприємства, що виступають на міжнародному ринку як самостійні суб'єкти діяльності;

страхові компанії;

громадські емітенти;

інвестиційні банки, які для зменшення ризику вводять програми торгівлі цінними паперами.

Основні постачальники капіталу на міжнародному ринку — транснаціональні корпорації, держави та міжнародні фінансові шституції.

Тепер поставимо запитання: що змушує фірму вивозити капітальні ресурси за кордон, використовувати їх за межами країни походження та розгортати виробничі потужності за кордоном, на ринку, де з нею конкурують національні фірми, які володіють перевагами «рідних стін»?

Теорії міжнародного руху капіталу розглядають міжнародний рух капіталу як фактор виробництва. Згідно з ними, основна причина вивозу капітальних ресурсів —різниця в нормах прибутку в різних країнах. Інвестора при цьому цікавить рівень процентної ставки у «своїй» країні й за кордоном. Відмінності в рівнях граничного продукту капіталу дають поштовх до його міграції, що в подальшому приводить до згладжування цих відмінностей. Ця теорія може бути виражена формулою капіталізації потоку доходів

К = Р/І,

де К — загальна вартість активу; Р — прибуток, здобутий завдяки вкладеному активу, І — норма прибутку.

Звідси І = Р/К.

Рух капіталу триватиме, поки норми прибутку в обох країнах не зрівняються.

Проте не менш важливими в поясненні інвестиційної діяльності є відмінності в обсязі отриманого прибутку, доступі до технологій тощо. Саме на них акцентують увагу теорії, які беруть за основу недосконалість ринку.

Один із фундаторів теорії ринкової влади С. Хаймер, критикуючи класичну теорію автоматичного встановлення рівноваги між нормами прибутку в різних країнах, обгрунтував тезу про те, що суб'єкт швестиційної діяльності, який вивозить капітал, керується прагненням домінувати на ринку та досягнути ринкової влади.