Підвищення технічного рівня виробництва

Економія затрат праці завдяки впровадженню нової техніки і технології визначається шляхом порівняння чисельності працівників, необхідних для виробництва обсягу продукції, до і після технічного вдосконалення виробництва.

Економія робочої сили за рахунок впровадження нового і модернізації діючого обладнання розраховується за формулою (28), а також за формулою

ваного обладнання; FK — календарна кількість місяців у плановому періоді.

Якщо відомий відсоток зменшення потреб у робочій силі за рахунок підвищення продуктивності нового або модернізованого обладнання, для розрахунку економії робочої сили використовується формула

де ЧПроз — розрахункова чисельність працюючих, необхідна для виробництва планового обсягу продукції виходячи з виробітку базисного періоду; роб — питома вага працівників, зайнятих обслуговуванням обладнання, % загальної чисельності ПВП.

Аналогічно розраховується вплив інших факторів підвищення технічного рівня виробництва. При розрахунку впливу на підвищення продуктивності праці зміни конструкції виробів, якості сировини, застосування нових видів матеріалів і палива слід враховувати, що ці фактори можуть як зменшувати, так і збільшувати затрати праці. Економія робочого часу в результаті дії вказаних факторів може визначатися шляхом порівняння технологічної трудомісткості до і після впровадження відповідного заходу.

Заходи, спрямовані на підвищення продуктивності праці за рахунок удосконалення управління, покращання організації виробництва і праці, з точки зору їх впливу на продуктивність праці, можна поділити на кілька напрямків. До першого напрямку належать заходи, які знаходять кількісний вираз у загальних результатах, отриманих за рахунок підвищення технічного рівня виробництва, і служать умовою для ефективного використання техніки, комплексної механізації і автоматизації виробництва. До другого напрямку належать заходи, що забезпечують підвищення продуктивності праці, як правило, поза зв'язком з підвищенням технічного рівня виробництва.

Заходи щодо вдосконалення управління виробництвом, до яких належать укрупнення цехів, ділянок, покращання структури управління і т. ін., знаходять відображення у зміні штатних розписів підрозділів і підприємства загалом.

Відносна економія затрат живої праці в результаті спеціалізації виробництва і розширення обсягу кооперованих поставок визначається з урахуванням збільшення питомої ваги покупних виробів і напівфабрикатів в обсязі продукції за формулою

де Укб і УХЩ, — питома вага кооперованих поставок відповідно в базисному та плановому періодах, %; V^ — обсяг виробництва у планованому періоді, гр. од.; Вб — виробіток на одного працівника в базисному періоді, гр. од.

Оскільки часткове V^/Bf, характеризує розрахункову чисель-

V ність ПВП, ЧІ =—Ξ2- , розрахунок економії затрат живої праці

вб можна виконати за формулою

Відносна економія чисельності працівників досягається, якщо ^кпл > ^кб• При Укпл < Укб виникає додаткова потреба в працівниках у розрахунку на заданий обсяг виробництва або необхідність розробки заходів, що забезпечать відповідне підвищення продуктивності праці.

Економія чисельності працюючих за рахунок скорочення витрат робочого часу визначається за формулою

де рор — питома вага основних працівників у чисельності ПВП; ξ6, ξ^ — витрати робочого часу основних працівників відповідно у базисному і плановому періодах, %.

Відносна економія затрат живої праці за рахунок скорочення невиходів (ЕТж) визначається за формулою (29) або таким чином: