Вплив галузевих факторів. Обґрунтування підвищення продуктивності суспільної праці методом ланцюгових підстановок

приріст продуктивності праці за рахунок приросту фондоозброєності OR):

приріст продуктивності праці за рахунок приросту фондовіддачі (ЯФ):

темпи зростання продуктивності праці

де По, ПІ — рівні продуктивності праці (національний дохід на одного зайнятого в матеріальному виробництві) в базовому та звітному роках; RQ, R\ — рівні фондоозброєності праці (основні виробничі фонди на одного зайнятого в матеріальному виробництві) в базовому та звітному роках; kqo, kq\ — коефіцієнти фондовіддачі виробничих фондів у базовому та звітному роках; /п, IR, ІКф — темпи зростання відповідно продуктивності, фондоозброєності праці і фондовіддачі.

Такі розрахунки можливого підвищення продуктивності праці дають змогу віднайти резерви її економії, що має велике практичне значення на первісній стадії розробки плану.Метод ланцюгових підстановок дає можливість визначити підвищення продуктивності праці як результат впливу комплексу факторів: інтенсивних (якісних) і екстенсивних, що забезпечують підвищення продуктивності праці за рахунок якісного накопичення або якісного розвитку кожного фактора. За інших рівних умов найбільше впливають на підвищення продуктивності праці інтенсивні фактори, що виражають ступінь впливу науково-технічного прогресу. Інтенсивні та екстенсивні фактори існують одночасно у пропорції, що зумовлена економічними, технічними та організаційними причинами.

При визначенні кількісного впливу науково-технічного прогресу на ефективність праці до уваги беруться наступні умови. По-перше, зростання продуктивності праці досягається за рахунок підвищення її фондоозброєності, яке після досягнення деякої ефективної величини вже не дає приросту продуктивності праці. По-друге, за параметр ступеня використання досягнень науково-технічного прогресу як на рівні горизонтальних функціональних зв'язків, так і вертикальної ієрархічної структури, береться показник удосконалення управління виробництвом. Такий підхід дає можливість за допомогою методу виробничої функції виявити вплив суб'єктивних і організаційно-технічних факторів на зміну продуктивності праці та прискорення темпів її підвищення.

Це сприяє визначенню впливу інтенсивних та екстенсивних факторів на підвищення продуктивності праці, тобто з'ясуванню ролі науково-технічного прогресу в цьому процесі.

Розглядувані фактори підвищення продуктивності праці (П) можна представити формулою

де У — управління економічною системою виробництва; R — фондоозброєність.

Оскільки значення фондоозброєності та вдосконалення управління у змінах продуктивності праці не рівнозначні, то про роль науково-технічного прогресу у формуванні продуктивності праці можна судити за показником коефіцієнта інтенсивності, який ви-

мірюється відношенням приросту продуктивності праці, отриманого за рахунок удосконалення управління економічною системою (АУу), і приросту, досягнутому за рахунок підвищення фондоозброєності праці (Δ/?):

У свою чергу, приріст, отриманий за рахунок удосконалення управління економічною системою, можна розрахувати за формулою

де Уп, УК — індекс відповідно продуктивності та фондоозброєності праці, %.

Моделювання варіантів приросту продуктивності праці при різній пропорціональності інтенсивних та екстенсивних факторів дає змогу вибрати найбільш прийнятний варіант темпів зростання продуктивності праці на тривалу перспективу. При цьому показник фондоозброєності праці розглядається як екстенсивний, а показник фондовіддачі — як інтенсивний, що характеризує зміни у рівні управління економічною системою виробництва загалом.

Використання більших розрахунків для прогнозування динаміки продуктивності суспільної праці дає можливість із багатьох варіантів темпів зростання продуктивності праці обрати найбільш оптимальний.