Менеджмент у підприємництві

– розповсюджувач інформації (пропонує відібрану інформацію підлеглим);

– представник: пропонує відібрану інформацію зовнішньому світові.

ІІІ) ролі, що потребують прийняття рішень (завершальні ролі):

– підприємець: проектування і внесення змін усередині організації;

– ліквідатор відхилень: прийняття коригуючих заходів у нестандартних ситуаціях;

– розпорядник ресурсів: прийняття рішень, пов’язаних із розподілом ресурсів;

– укладач угод: участь у переговорах для захисту інтересів організації.

Вказані ролі можуть виконуватися менеджерами незалежно від посади, яку вони займають в організації. Мова лише йде про переважання одних ролей над іншими та про змістовне навантаження ролі.Як зазначалось вище, однією із ролей менеджера є роль підприємця. Досить часто обидві ролі з успіхом виконує одна людина. Але між ними існує відчутна різниця. Якщо підприємець – це людина, що сама ставить перед собою важливі для неї цілі і готова ризикувати заради їх досягнення, приймаючи на себе фінансову, моральну, соціальну відповідальність; людина, що орієнтується на інновації, на процес створення нового, то менеджер керується у своїй роботі чужими цілями і докладає максимум зусиль для того, щоб їх досягти, проявляючи при цьому гнучкість, використовуючи наявні ресурси для забезпечення виконання плану. Найкращих результатів можна досягти, поєднуючи обидві ролі. Підприємливий менеджер активно шукає можливості і свідомо ризикує, добиваючись змін і вдосконалення.

Управлінська діяльність передбачає виконання певних функцій. Кожна функція націлена на вирішення специфічних і складних проблем, з якими стикається організація у своїй діяльності. На сьогодні в теорії управління існують досить великі розбіжності у визначенні функцій, їх диференціації та класифікації. Найчастіше в основу класифікації кладеться ступінь прояву тієї чи іншої функції в управлінській діяльності. За цією ознакою виділяють загальні та часткові (окремі) функції. До загальних відносять функції прогнозування, планування, організації, мотивації, контролю і координування (регулювання). Загальні функції визначають тільки вид управлінської діяльності незалежно від місця його виникнення. Вони властиві управлінню будь-якою організацією і будь-яким процесом в організації і у своїй сукупності складають управлінський цикл:

- прийняття управлінського рішення;

- реалізація прийнятого рішення;

- контроль за реалізацією рішення.

Взаємозв'язок загальних функцій управління і їх взаємодія у процесі здійснення управлінського циклу може бути зображена у вигляді схеми, наведеної на рис. 1.

Рис.1. Звязки і взаємодія функцій управління в підприємництві

Окремими функціями менеджменту визначаються види (сфери) діяльності, що обумовлені горизонтальним розподілом управлінської праці в організаціях і відображають їх специфічні особливості. До таких функцій відносять управління інноваціями, виробництвом, фінансами, маркетинговою діяльністю, персоналом та ін.

Поділ функцій на загальні та конкретні є умовним, оскільки в дійсності вони не існують відокремлено, а тісно переплітаються, взаємно проникаючи і доповнюючи одна одну (рис.2). При цьому загальні функції існують у кожній конкретній функції.

Зокрема, задача пристосування виробництва до вимог і попиту ринку вимагає виконання функції маркетингу; в межах якої вирішується задача визначення основних напрямків і пропорцій розвитку виробництва (функція планування); задача налагоджування організаційних стосунків між різними підрозділами для реалізації управлінських рішень і досягнення запланованих результатів (функція організації); задача визначення ходу реалізації управлінських рішень (функції контролю і регулювання). Зміст кожної загальної функції визначається специфікою задач, які вирішуються в рамках відповідної конкретної функції.