СПОСОБИ РОЗВ’ЯЗАННЯ КОНФЛІКТІВ

Організаційні фактори можна умовно розподілити на п'ять підгруп:

а) невідповідність між змістом праці і можливостями конкрет¬ного працівника. На практиці це надто велике, надмірне заван¬таження, безліч невідкладних обов'язків чи надто мале, незначне навантаження, що залишає багато вільного часу. Обидві такі ситуації небажані. В першому випадку людина швидко втом¬люється, у неї виникає відчуття незадоволення працею, змістом роботи чи колективом; у другому - зайвий час, що залишається не йде на користь організації, а виконавець не сприймає серйозно свою працю, роль в організації, значимість і перебуває у стані пошуку "справжньої справи ";

б) конфлікт ролей, коли до працівника одночасно ставляться про¬тилежні чи взаємовиключні вимоги. Сюди належить також і ситуація, коли людина отримує розпорядження "через голову” безпосереднього функціонального керівника;

в) будь-яка невизначеність (обов'язків, повноважень, пільг, можли¬востей, ролі та ін.), тобто ситуація за якої працівник не володіє повною, достатньою чи достовірною інформацією про те, чого від нього чекають чи у яких умовах йому доведеться діяти;

г) нецікава, монотонна робота. При застосуванні конвейерного ви¬робництва, коли праця суттєво стандартизована чи вид діяльності вузько спеціалізований, постійно стикаються з та¬кими проблемами;д) незадовільні фактори оточуючого середовища та гігієни - шум, пил, забруднення, вібрація, освітлення у недопустимих межах, порушення температурного режиму, висока ймовірність вірусних чи професійних захворювань, загроза фізичних ушкод¬жень чи моральних травм.

Особові чинники надто суб'єктивні та індивідуальні для фор¬мування в певні категорії. Під ними розуміють все те, що породжує депресію, агресивність і відчуття душевної кризи чи неспокою. Зазна¬чимо серед особових факторів стресу лише ті, що трапляються найбільш часто, аби читач чітко уявляв, про що йде мова: втрата близьких, важка хвороба чи каліцтво, розлучення, зміна місця роботи чи проживання, фінансові втрати, невідповідність між потребами та можливостями, втрата ідеалів, різного роду індивідуальні та побутові проблеми, перегляд звичок та ін. Не лише негативні, а й в ок¬ремих випадках, позитивні події здатні викликати стрес, оскільки надмірні позитивні емоції відволікають від безпосередніх завдань, відсуваючи їх на задній план.

Розвиток стресової ситуації:

Як би не намагався керівник уникнути стресових ситуацій і створити оптимальний мікроклімат в колективі, від них, як то кажуть "ніхто не застрахований". Надмірний стрес може виявитися руйнівним фактором для особистості і для організації в цілому. Уникнути стресу чи послабити стресовий стан можна використовуючи систем}' вибору пріоритетів у роботу, тобто розподіляючи завдання на невідкладні, дуже важливі, термінові, шаблонні, другорядні, несуттєві, зайві тощо. Необхідно вміти знаходити час для відпочинку, вчасно сказати "ні", коли досягнута максимальна межа завантаження роботою, розмежовувати і справедливо розподіляти обов'язки і обсяги робіт.

Контрольні запитання:

1.Охараткеризуйте структурні методи вирішення конфліктних ситуацій.

2.Сутність міжособових способів вирішення конфліктів.

3.Методика вирішення конфлікту шляхом розвязання проблеми.

4.Поняття стресу та стресових ситуацій.

5.Причини стресу. Організаційні чинники.

6.Особові фактори стресу.

7.Особливості розвитоку стресової ситуації.