Вдосконалення стосунків підприємства з зовнішнім середовищем

Сьогодні очевидно, що підприємства для виживання на ринку та збереження конкурентоспроможності повинні час від часу вносити зміни у свою господарську діяльність. У практиці і наукових дослідженнях дедалі більше уваги приділяється аналізу методів та організаційним можливостям управління змінами – „менеджменту змін”.

Незважаючи на мінливість зовнішнього середовища, підприємство може протистояти його негативним змінам (що виникають часто, але нерегулярно і практично непередбачено). Хоча проблема управління елементами зовнішнього середовища є надзвичайно складною, більшість вчених мають думку щодо її реальності.

Для управління невизначеністю навколишнього середовища можна скористатися трьома підходами, які передбачають:

- адаптацію до існуючих елементів навколишнього середовища;

- спробу сприятливо впливати на навколишнє середовище;

- прагнення змінити сферу діяльності в більш сприятливому напрямі, щоб позбутися загрозливих елементів навколишнього середовища.

Принципово важливе питання протистояння змінам зовнішнього середовища полягає в можливостях підприємства за допомогою випереджальних заходів або завдяки зворотної реакції зберегти свою життєздатність і досягати намічених цілей. Необхідними умовами є постійний моніторинг основних компонентів навколишньої системи та визначення своїх потреб у змінах.

Управління змінами може застосовуватися у найрізноманітніших ситуаціях і набувати різних форм. Перш за все, необхідно визначити зв’язки, які можуть встановлюватися між внутрівиробничими та зовнішніми умовами, кадровими параметрами підприємства, різними видами криз, основними інструментами управліннями змінами, а потім провести емпірично обґрунтовані оцінки адекватності становища підприємства інструментарію реалізації змін.

Управління змінами вимагає нових відносин між підприємством та його працівниками. Дж. Нейсбит та П. Ебедин вважають, що даним відносинам притаманні такі характеристики:

- кращі та найобдарованіші люди віддають перевагу тій корпорації, яка забезпечує їх особисте зростання;

- менеджер - це не просто керівник, це людина яка виконує роль судді, вчителя, наставника;

- люди бажають мати частку в капіталі своєї компанії, і кращі компанії забезпечують їм таку можливість;

- наймання працівників краще замінювати підписання контрактів з персоналом;

- автократичне управління повинно поступитися місцем більш демократичним системам, на початку становлення інформаційного суспільства здійснюється масовий перехід від проблем формування інфраструктури до проблем підвищення якості життя.

У новій парадигмі управління головна увага приділяється людському, або соціальному аспекту управління: менеджмент спрямований на людину, на те, щоб людей зробити здатними до спільних дій, а їх зусилля – ефективнішими. Менеджмент не відокремлений від культури, він заснований на чесності та довірі людей, формує комунікаційні зв’язки між ними і визначає індивідуальний внесок кожного працюючого в загальний результат.

Стрімкий розвиток науково-технічного прогресу, особливо в останню третину ХХ століття перетворив досягнення науки і техніки на головне джерело розвитку систем управління. НТР призвела до появи великої кількості нововведень, які дозволили значно підвищити ефективність створюваної якісно нової продукції, її екологічну чистоту, забезпечили можливість максимальної автоматизації процесів розробки, виробництва, експлуатації, виключили фізичну працю тощо.

Реалізація цього завдання вимагає нових знань, систем управління, підготовлених спеціалістів та їх науково-технічне оснащення, систем автоматизації проектних робіт, а також комп’ютерних систем управління проектом – тобто всього, що включає в себе менеджмент науково – дослідницьких та дослідно – конструкторських робіт (НДДКР), який є складовою частиною нового загального менеджменту підприємства. В цьому зв’язку на підприємстві мають бути передбачені заходи з розвитку науково – технічної бази, підготовки конструкторів та спеціалістів – менеджерів НДДКР, впровадження інформаційних технологій, систем автоматизації проектних робіт тощо.