Вдосконалення кваліфікаційного рівня менеджера

Велике значення сьогодні має постійне вдосконалення кваліфікаційного рівня менеджера. Адже люди не стоять на місці, тому потрібно постійно підвищувати свій професійний рівень, щоб успішніше керувати ними.

Суттєвий вплив на ефективність керівництва здійснює особистість керівника та вибраний ним стиль управління. Численні дослідження в цій області не дали нічого конкретного. Виявилось, що немає жодної суттєвої залежності між рисами характеру та ефективністю управління.

Стиль керівництва характеризується за двома основними ознаками:

-по відношенню лідера до підлеглих;

-по ступеню використання влади.

Відношення до підлеглих характеризується ступенем довіри, сердечності, розуміння інтересів, турботи та поваги, які проявляє керівник.

В залежності від того, що переважає в діях менеджера – увага до людей чи до виробничих та технологічних аспектів роботи, розрізняють:

- стиль зорієнтований на робітників та людські відносини;

- стиль зорієнтований на цілі, коли наголос робиться на формальні методи управління, що грунтуються на офіційних та посадових засадах, обов’язках, правилах та інструкціях.

У першому випадку керівник більше уваги й часу приділяє індивідуальній роботі з людьми, виявленню та використанню мотивації, переконань, виховання та заохочення.

При орієнтації на ціль, наголос робиться на чітку постановку задач та жорсткий контроль за їх виконанням. Тут переважає формальна оцінка результатів праці робітників та схильність до використання штрафних санкцій.

За ступенем використання влади стиль керівництва можна охарактеризувати як його крайні різновиди: авторитарний та демократичний.

При авторитарному стилі робітники не беруть участь у прийнятті рішень.

При демократичному стилі робітники приймають участь у вирішенні тих питань, які їх стосуються.

Розглянута вище класифікація не може бути основою оптимального вибору стиля управління, якщо не враховувати обставин реалізації керівництва.

До основних факторів, що визначають орієнтацію на стиль управління відносяться:

-соціально-політична та економічна ситуація у країні, регіоні, організації;

-загальний рівень культури, освіти, прфесійної підготовки робітників;

-соціально-політична орієнтація підлеглих, ступінь їх соціальної активності;

-ступінь задоволення первинних потреб;

-система життєвих цінностей та соціальна мотивація поведінки робітників;

-наявність неформальних груп та їх відповідність до цілей організації;