Теорія трансформації капіталу. Неоінституціоналізм
Англійська політична економія початку ХІХ ст. характеризувалась сталістю поглядів, використанням абстрактних методів досліджень.
Джеймс Міль (1773-1836) - є одним з перших представників нової течії політекономії. Його основна праця “Елементи політичної економії” Міль вважав, що у створенні вартості бере участь не тільки праця, а і капітал. Тому, що капіталісти є організаторами виробництва. Отже прибуток - винагорода за їхню працю, як і з/п - винагорода за працю робітників.Виходить, як за Міллем, немає суттєвої різниці між прибутком і з/п, бо капіталіст і робітник - обоє працюють. Антагонізм існує тільки між прибутком і рентою, бо землевласники є паразитуючим класом. Землевласникам потрібне високе оподаткування ренти. Землевласника Мілль розглядав як пасивного учасника розподілу. Землевласники не заінтересовані у прогресивному розвиткові землеробства, оскільки продуктивність праці сприяє зниженню цін.
Міль був творцем так званої “теорії фонду з/п”. Згідно з цією теорією капіталіст має наперед визначений фонд з/п. Сам фонд є сумою індивідуальних з/п. За цих умов підвищення з/п може здійснюватися лише за рахунок скорочення кількості робітників.
Отже, економічна боротьба робітничого класу за підвищення з/п є безглуздою.
Мак-Куллох - відомий тим, що зарахував до учасників процесу виробництва не тільки людей, а й тварин (робоча худоба).
Робітники й капіталісти є рівноправними товаровиробниками. Тому з/п - еквівалент проданої праці, а прибуток - надлишок від продажу товару дорожче за його вартість. Основна праця - “Начала політичної економії”.
Уільям Сеніор вважав, що вартість визначається ціною, та й залежить від попиту і пропозиції. Основна його праця - “Нариси науки політичної економії”.
Капітал, створюється тому, що капіталіст утримується від споживання. Тому прибуток містить дві частини:
процент на позичковий капітал, або винагорода за утримання від споживання;
підприємницький доход, або винагорода за працю щодо організації підприємства.
Томас Роберт Мальтус - автор “теорії народонаселення”, згідно з якою люди розмножують за геометричною прогресією. На відміну від цього виробництво зростає за арифметичною прогресією. Тому в суспільстві не вистачає засобів існування, мають місце злидні і безробіття.
Засоби приведення населення відповідно до виробництва дає природа - це війни, стихійні лиха, голодомор.
Математичне обґрунтування цієї “теорії” Мальту провів за допомогою статистичних даних щодо населення Північної Америки ХVІІІ ст. в праці “Досвід про закон народонаселення”.
На його думку суспільство перебуває в стані рівноваги, коли кількість споживацьких благ відповідає кількості населення.
Будь-яке державна чи приватна благодійницька допомога стає на заваді саморегулюванню, тобто природноекономічному обмеженню зростання населення Мальту довів, що пере гульова зростання населення завдає шкоди суспільству й економіці, провокує війни за додаткові війни і додаткові блага, скупчення населення приводить до виникнення епідемій, народжує безробіття та падіння з/п.
Теорія розподілу. У центрі теорії розподілу Мальтуса лежить вартість створеного продукту, яку він визначав через кількість праці. Кількість праці, що міститься у товарі, вимріюється витратами виробництва, до яких він відносить витрати живої та уречевленої праці і прибуток на авансовий капітал.
Вартість за Мальтусом = витратам на виробництво товару (з праці “Начала політичної економії”.
Прибуток - надбавка до вартості або результат продажу товару за ціною, вищою ніж вартість.