МАКРОЕКОНОМІЧНА НЕСТАБІЛЬНІСТЬ: ЗАЙНЯТІСТЬ І БЕЗРОБІТТЯ

Зараз вважається що в розвинутих країнах рівень природного безробіття становить 5-6%. Це означає, що при використанні 94-95% робочої сили забезпечується повна зайнятість працездатного населення.

Ряд економістів вважають неприйнятним використання терміна “природний” стосовно безробіття, спричиненого структурними зрушеннями. Ось чому в макроекономічній літературі використовують як синонім ще й інший термін – NAURI (Non-Accelerating Inflation Rate of Unemployment), котрий зосереджує увагу на тому, що рівень природного безробіття відповідає станові макроекономічної рівноваги, при якому фактична інфляція дорівнює очікуваній.

3. Основними причинами існування стійкого безробіття є:

1)виплата допомоги по безробіттю; 2) “жорсткість” заробітної плати.

Встановлення і виплата допомог по безробіттю підвищують природний його рівень, оскільки полегшують долю безробітних. При визначенні ймовірності того, чи стануть працівники безробітними, і якщо так, то чи довго вони ними залишатимуться, вчені розраховують коефіцієнт заміни. Він визначається співвідношенням доходу людини за умови, що вона безробітна, і доходу (після сплати податків), коли ця ж людина працює:

Кз = Доход за умови безробіття / Використовуваний доход за умови зайнятості

Допомога по безробіттю сприяє підвищенню його природного рівня, тому що:

-виплата допомоги по безробіттю дає людині можливість довше підшуковувати собі роботу.

-аби одержувати допомогу по безробіттю, людям слід належати до “робочої сили”, тобто шукати роботу, навіть якщо вони насправді не хочуть працювати. Тоді їх враховують як безробітних. Якби допомоги по безробіттю не було, то окремих людей не зараховували б у складі робочої сили, і тоді “вимірюваний” рівень безробіття був би нижчий.

Незважаючи на те, що виплати допомоги по безробіттю підвищують його природний рівень, скасовувати такі виплати не можна, з метою того, щоб людям дати певний час для пошуків роботи (було б недоцільно змушувати кваліфікованого робітника, щойно він втратив роботу, ставати до нової, некваліфікованої, бо він не може дозволити собі бути безробітним і втрачати час на пошуки роботи).

Ще одним фактором, який впливає на рівень безробіття, є так звана “жорсткість” заробітної плати, тобто її нездатність до гнучкої зміни.

Механізм впливу мінімальної зарплати на зайнятість і безробіття зображено на рис. 1.

Але за такого рівня мінімальної зарплати бажає працювати N2 осіб. Таким чином, мінімальна зарплата підвищує рівень безробіття на (N2 – N1) осіб. Вона також скорочує зайнятість на (N0 - N1) працівників.

“Застигання” ринку праці в нерівноважному стані повязане із:

1)законодавчим встановленням мінімуму зарплати; 2) фіксацією рівня зарплати в колективних договорах з профспілками; 3) “стимулюючою зарплатою”, яка встановлю і підтримується фірмами для залучення кваліфікованої робочої сили, скорочення плинності кадрів та підвищення рівня продуктивності праці.

Рівень безробіття дуже відрізняється, залежно від груп населення за віком і професійним досвідом. Зокрема, рівень безробіття серед молоді набагато вищий, ніж в інших вікових групах. Тенденція до зростання природного рівня безробіття в ДП пов’язана із:-збільшенням частки молоді в складі робочої сили;

-значенням частки жінок у складі робочої сили;