Макроекономічна рівновага

факторів виробництва,яка передбачає збільшення обсягів реаль-

ного продукту в разі кількісного зростання одного з факторів.

Але це зростання має об'єктивну межу, яка визначається зако-

ном спадної віддачі (продуктивності) ресурсів.

3. Макроекономічний оптимум у класичній моделі грунтується на

поєднанні ринку робочої сили та виробничої функції.

4. Роль ринку грошей у забезпеченні макрорівноваги полягає в

тому, що гроші, не впливаючи на реальний продукт, визна-

начають обсяг номінального продукту, а отже, формують за-

гальний рівень цін.

5. За класичною моделлю сукупний попит пристосовується до про-

позиції.Ціни відіграють вирішальну роль при визначенні по-

питу.

6. Ринок заощаджень (інвестицій) регулються взаємодією пропози-

ції заощаджень і попиту на інвестиції. Вирішальною тут є

ставка процента. Остання відіграє особливу роль у формуванні

макрорівноваги, визнаючи розподіл сукупного попиту на дві

частини: споживання та інвестиції.

7. Головними інструментами макроекономічного саморегулювання

за класичною моделлю є: загальний рівень цін як чинник по-

питу на ринку товарів; ставка процента як чинник розподілу

сукупного попиту (при його незмінній величині).

8. Кейнсіанська модель товарного ринку грунтується на виз-

наченні ролі сукупного попиту у формуванні макрорівноваги.

Рівновага без втручання держави може встановитись на рівні,