ТОВАРНИЙ РИНОК ТА ЕКОНОМІЧНА РІВНОВАГА

СуВ  ВІн = ВВП,(2)

де  ВІн – незаплановані інвестиції в товарні запаси: (+) – збільшення, (-) – зменшення. СуВ  ВІн – фактичні сукупні витрати (СуВф).

Із формули (2) випливає, що незалежно від того, знаходиться економіка в стані рівноваги чи ні, фактичні СуВ завжди = ВВП. Це врівноваження досягається за рахунок незапланованих інвестицій. Якщо між СуВ і ВВП спостерігається тотожність, то незаплановані інвестиції дорівнюють нулю.

Отже, при рівноважному рівні ВВП сукупна кількість вироблених товарів (ВВП) дорівнює сукупній кількості закуплених товарів (споживчих та інвестиційних). Економіка постійно тяжіє до рівноваги як до своєї природної форми. Це означає, що у випадку, коли СуВ перевищують ВВП і відбувається незаплановане зменшення товарних запасів, підприємства будуть зацікавлені збільшувати виробництво до рівня СуВ; якщо, навпаки, СуВ менші від ВВП і відбувається незаплановане збільшення товарних запасів, вони будуть змушені скорочувати виробництво до рівня СуВ.Для більш грунтовного розуміння рівноважного ВВП розглянемо умовний приклад (табл. 1).

Табл. 1. Визначення рівноважного ВВП (млрд. грн.) на основі моделі “витрати-випуск”.

Фактичний ВВПСукупні витрати (заплановані)Незаплановані інвестиції в товарні запаси: (+) – збільшення; (-) - зменшенняТенденція виробництва і доходу

СВВІУсього

1007540115-15Збільшення

1209040130-10Збільшення

14010540145-5Збільшення

160120401600Рівновага

18013540175+5Зменшення

20015040190+10Зменшення

Бачимо, що в перших трьох рядках таблиці СуВ перевищують фактичний рівень ВВП, що супроводжується незапланованим зменшенням інвестицій в товарні запаси і породжує мотивацію до збільшення ВВП. Протилежні процеси відображають останні два рядки.

Аналіз рівноважного ВВП можна здійснити і за допомогою графічної моделі “витрати-випуск”, яка досить часто іменується як “кейнсіанський хрест” (див. рис. 1).

2. В основі цієї моделі лежить та обставина, що в потоці “доходи-витрати” постійно виникають як вилучення, так і ін’єкції. Відомо, що будь-який обсяг виробництва породжує певну величину безподаткового доходу, частку якого домогосподарства можуть заощаджувати. Тому заощадження являють собою вилучення із потоку “доходи-витрати”.

Виробництво може частково переключатися із споживчих товарів на інвестиційні. Така реструктуризація виробництва може відбуватися за умови, якщо вилучення частки доходу у вигляді заощаджень через фінансові ринки обернеться адекватним збільшенням інвестиційних витрат. Інвестиції, на противагу заощадженням, можна розглядати як ін’єкції витрат у потік “доходи-витрати”, тобто вони компенсують зменшення сукупних витрат, обумовлене вилученням частки доходу на заощадження. Питання полягає в тому, в якій мірі відбувається ця компенсація, або в якому співвідношенні знаходяться між собою вилучення у формі заощаджень та ін’єкції у формі інвестицій. Відповідь на це питання може мати кілька варіантів: