МАКРОЕКОНОМІЧНА НЕСТАБІЛЬНІСТЬ: ІНФЛЯЦІЯ ТА ЇЇ НАСЛІДКИ

У залежності від можливості передбачити зростання цін розрізняють очікувану і неочікувану інфляцію.

Світовий досвід показує, що інфляційні процеси, як правило, супроводжуються зростанням обсягів виробництва та зниженням безробіття. Але вони можуть також відбуватись за умов падіння виробництва, тобто в умовах стагфляції (одночасно відбувається підвищення рівня інфляції та безробіття на фоні загального спаду виробництва). Економічна ситуація, що склалася в Україні на поч. 90-х років, підтверджує це. Так, індекс цін споживчого ринку тут у % до попереднього року становив: у 1991 р. – 290%, 1992 – 2000, 1993 – 10155, 1994 – 401, 1995 – 182, 1996 – 140, 1997 – 110,1%. Відповідно обсяг ВВП у % до попереднього року зменшився у 1991 р. на 13,5%, 1992 – на 16,8, 1993 – на 14,2, 1994 – на 23,0, 1995 – на 11,8, 1996 – на 10, 1997 – на 3,2%.

Існують дві концепції щодо вивчення першопричин інфляції: структурна і монетарна.

Прихильники структурної концепції вбачають неминучість інфляції за умов наявності структурних “вузький місць” в економіці, до яких вони відносять диспропорції суспільного відтворення, дефіцити державного бюджету, переміщення попиту, що супроводжується зростанням цін на товари, до яких споживачі виявляють підвищений інтерес, та ін. З точки зору прихильників цієї концепції, збільшення грошової маси лише дає змогу інфляції виявитися і стати кумулятивним (зростаючим) процесом.

Монетаристи розглядають інфляцію як чисто грошовий феномен, зумовлений “м’якою” грошовою та бюджетною політикою держави (дефіцитне фінансування, надмірне розширення внутрішнього кредиту, помилкова грошова політика Нацбанку, зокрема щодо емісії грошей, валютного ринку та експортно-імпортних операцій тощо). Вони вважають структурні “вузькі місця” наслідком спотворених внутрішніх цін і валютних курсів, що, в свою чергу, викликане інфляційними процесами і способами уряду стримати зростання цін у певних межах.

Існує ще ряд причин інфляції, зокрема завищення офіційного валютного курсу національної грошової одиниці порівняно з ринковим курсом.Дезінфляція означає сповільнення темпів інфляції. В Україні періоди дезінфляції траплялись в 1995-1996 роках, коли високі темпи інфляції, що вимірювались чотиризначними числами були зменшені завдяки застосуванню активної стабілізаційної політики.

Найстрашніше в інфляції витрат те, що вона породжує інфляційне очікування. Це явище виникає тоді, коли в масовій свідомості людей існує впевненість, що інфляція буде зростати і надалі. Виникає інфляційна психологія, при цьому працівники починають вимагати підвищення заробітної плати "під майбутнє зростання цін", а підприємці завчасно закладають у ціни своїх товарів очікуване зростання витрат на сировину, енергію, робочу силу і кредит. Все це спричиняє гіперінфляцію.

2. Припустимо, ви вкладаєте в банк свої заощадження під 6% річних. Чи станете Ви на 6% багатшими через рік?

Відповідь на це питання залежить від того, що розуміти під словом “багатший”. Так, грошей Ви тепер маєте на 6% більше. Але як змінилися ціни на товари та послуги за рік, що минув? Коли вони зросли, скажімо на 4%, то кількість товарів і послуг, які Ви можете тепер придбати зросла лише на 2%. А коли б рівень інфляції склав 10%, то Ваша купівельна спроможність насправді скоротилася б на 4%.

Економісти називають банківський процент номінальною процентною ставкою, а збільшення Вашої купівельної спроможності – реальною процентною ставкою. Якщо номінальну процентну ставку позначити через і, реальну процентну ставку – r, а інфляцію - , то залежність між трьома цими змінними може бути записана так:

r = і - , тобто реальна процентна ставка є різницею між номінальною процентною ставкою та рівнем інфляції.

Перегрупувавши члени цього рівняння відносно реальної процентної ставки, побачимо, що номінальна процентна ставка є сумою реальної процентної ставки і рівня інфляції.

і =  + r.

Рівняння, записане у такому вигляді, має назву рівняння Фішера. Воно вказує на те, що номінальна процентна ставка може змінюватись під впливом двох причин: внаслідок зміни реальної процентної ставки або ж внаслідок зміни рівня інфляції.

У відповідності з рівнянням Фішера, збільшення рівня інфляції на 1% призводить до підвищення номінальної процентної ставки на 1%. Це співвідношення між рівнем інфляції і номінальною процентною ставкою має назву ефекту Фішера.