Капітал: різновидність, форми. Реальний і фіктивний капітал

в) система експлуатації.

Але для цього потрібно, щоб зустрілись і вступили в контакт два протилежних власники:

а) власник грошей та засобів виробництва;

б) власник робочої сили, вільний особисто, але позбавлений будь-яких засобів виробництва та засобів існування.

Тому, щоб жити він мусить продавати свою здатність до праці, тобто робочу силу.

Ці два протилежні власники не є наперед історично заданими, вони з’являються в результаті диференціації товаровиробників, їх майнового розшарування – це наслідок дії законів ринку, насамперед закону вартості, а прискорюється в процесі первісного нагромадження капіталу:

а) відокремлення безпосередніх виробників від засобів виробництва і перетворення їх у найманих робітників;

б) перетворення експропрійованих засобів виробництва у первісний капітал.

“Первісним” цей процес називається тому, що він утворює передісторію капіталу ( Європа – 15 -18 ст.).

В Україні повторно первісне нагромадження капіталу проходить тепер внаслідок процесу роздержавлення та приватизації власності.

Історичними передумовами виникнення капіталу були:

а) товарне виробництво;

б) товарно-грошовий обіг.

В процесі простого товарного обігу дрібні товаровиробники продають свої товари за гроші для того, щоб купити інші товари ( Т – Г – Т ). В даному випадку гроші виступають посередником і не є капіталом, вони виконують

свою функцію засобу обігу.

З певним часом просте товарне виробництво набуває підприємницького характеру. За цих умов товаровиробник починає продавати свої товари не за ради того, щоб купити інші товари за гроші, а з метою пустити гроші знову в обіг.

Формула простого товарного обігу Т – Г – Т замінюється принципово іншою формою Г – Т – Г ( купівля заради продажу ). В цій формулі вихідним і кінцевим пунктами виступають гроші, а товар відіграє роль посередника. Але рух Г – Т – Г був би безглуздим, якби Г початкові і Г кінцеві були кількісно рівні. Сутність цього руху полягає в прирості грошей, тобто в Г + ∆г.

Таким чином, формула набуває такого вигляду

Г – Т – Г1, де Г1 = Г + ∆г.Формула Г – Т – Г1 отримала назву загальної формули капіталу. Гроші стають капіталом лише тоді, коли вони приносять додаткову вартість ( “m”).

Але звідки береться додаткова вартість (“m”), що є її джерелом?

Додаткова вартість не виникає ні тоді, коли обмінюються еквіваленти, ні тоді коли обмінюються нееквіваленти. Обіг не створює ніякої вартості, а це означає, що джерело самозростання вартості треба шукати в тій сфері, де створюються вартості, тобто в сфері виробництва.